Фурія — це український безпілотний літальний апарат літаючого крила, розроблений київським підприємством «Атлон Авіа» у 2014 році. Комплекс А1-СМ «Фурія» призначений для повітряної розвідки, виявлення цілей і корегування вогню артилерії на тактичній глибині до 50 км. Злітна маса апарата становить близько 5,5–6 кг, тривалість польоту — до 3–4 годин залежно від модифікації, максимальна швидкість — 130 км/год.
Станом на 2026 рік комплекс офіційно прийнятий на озброєння Збройних Сил України, Національної гвардії та СБУ. Виготовлено сотні комплектів, кожен з яких включає три літальні апарати, денні та нічні оптичні модулі, наземну станцію керування й антенну систему. Апарат активно застосовується з 2014 року і залишається одним із основних засобів артилерійської розвідки.
Останні оновлення 2025 року збільшили час польоту до чотирьох годин і покращили якість тепловізійних модулів. Нова версія «Фурія-2» розробляється з прицілом на більшу дальність і тривалість.
Як з’явилася «Фурія» і чому саме так
Розробка стартувала на початку 2014 року на базі цивільної моделі RVJet американської компанії RangeVideo. Інженери «Атлон Авіа» адаптували конструкцію під військові потреби: посилили планер кевларом і карбоном, додали захищені канали зв’язку та можливість роботи в умовах радіоелектронної боротьби. Перший політ відбувся в травні 2014 року.
Уже того ж року комплекс почали застосовувати в зоні проведення антитерористичної операції. У 2015 році його прийняли на озброєння Національної гвардії. Повні державні випробування завершилися успішно, і в квітні 2020 року «Фурію» офіційно поставили на озброєння Збройних Сил України.
Назва апарата відсилає до римських богинь помсти. У нашій практиці спілкування з операторами ми стикалися з випадком, коли розрахунок після успішного корегування артилерії жартома називав дрон «карою небесною» — саме через швидкість, з якою після його наведення накривали ціль.
Конструкція літаючого крила і принцип польоту
Апарат виконаний за схемою «літаюче крило» з розмахом близько 2 м і довжиною 0,9 м. Матеріали — склотканина, карбон і кевлар. Силова установка — електричний двигун, живлення від двох Li-ion акумуляторів ємністю до 42 000 мА·год (у новіших версіях — збільшена).
Зліт здійснюється з еластичної або механічної катапульти. Посадка — на парашуті або по-літаковому. Режими польоту: ручний, напівавтоматичний і повністю автономний. Навігація комбінована — супутникова (GPS/ГЛОНАСС) плюс інерціальна. У разі втрати зв’язку апарат повертається в точку старту або сідає в заданій зоні.
Практична стеля сягає 2500 м, робоча висота для розвідки зазвичай 800–1500 м. Максимальна швидкість вітру, при якій можливе виконання завдання, — до 15 м/с. Час розгортання комплексу з транспортного положення — 10–15 хвилин.
Оптичні модулі та можливості розвідки
Корисне навантаження — змінні гіростабілізовані модулі. Денний модуль на базі камери Sony забезпечує 10-кратний оптичний зум і цифрове збільшення. Нічний — тепловізійний з атермальною лінзою. У модифікації А1-СМХ додано лазерний далекомір і цілевказівник, здатний підсвічувати ціль на відстані до 7 км у зоні 2×2 м.
Точність визначення координат цілі — до 20 м у базовій версії і значно вища в оновлених. Апарат може супроводжувати рухомі об’єкти, передавати відео в реальному часі та працювати в режимі радіомовчання. Цифрові канали управління стійкі до засобів РЕБ.
| Параметр | Базова А1-СМ | Оновлена (2025) |
|---|---|---|
| Злітна маса | 5,5 кг | до 6 кг |
| Тривалість польоту | до 3 год | до 4 год |
| Робочий радіус | до 50 км | не менше 50 км |
| Максимальна швидкість | 130 км/год | до 140 км/год |
| Практична стеля | 2500 м | 2500 м |
Дані узагальнені за матеріалами виробника та відкритими військовими оглядами (домени Athlon Avia і Wikipedia).
Модифікації та розвиток до 2026 року
Базова версія А1-С з’явилася першою. А1-СМ отримала покращений планер, автоматичні режими зльоту/посадки та кращі антени. У 2023–2025 роках з’явилася А1-СМХ із розширеними можливостями лазерного підсвічування для високоточних боєприпасів. Третя модернізація 2025 року збільшила ємність батарей і якість тепловізора FLIR.
Паралельно компанія працює над «Фурією-2» з часом польоту до 5 годин і радіусом до 70–100 км. Виробничі потужності дозволяють випускати сотні комплексів на рік. Кожен комплект містить три апарати, кілька оптичних модулів і повний набір ЗІП для польового ремонту.
Бойове застосування та тактика роботи
З 2014 року «Фурія» стала основним засобом артилерійської розвідки на тактичній глибині. Оператори виявляють артилерію, техніку, склади та скупчення живої сили, передають координати і корегують вогонь у реальному часі. Типовий виліт — 30–50 км, час у повітрі 1,5–2,5 години з урахуванням маршруту туди-назад.
Апарат добре зарекомендував себе в умовах РЕБ: при втраті зв’язку повертається самостійно. Ремонтопридатність висока — багато пошкоджень усувають у полі. За оцінками операторів, ймовірність успішного виконання завдання наближається до 99 % при правильній підготовці.
Поширена помилка — вважати, що «Фурія» може працювати на 100+ км у базовій версії. Робочий радіус обмежений 50 км, більша дальність польоту стосується загальної протяжності маршруту з поверненням.
Вразливості та обмеження
Електричний двигун робить апарат відносно тихим, але на малих висотах його чутно. Обмежена маса корисного навантаження не дозволяє нести важке обладнання. Залежність від погоди (вітер понад 15 м/с) і необхідність катапульти для старту. Основна загроза — засоби РЕБ і винищувачі БПЛА противника.
- Обмежений час польоту порівняно з важчими розвідниками.
- Потреба в підготовлених операторах (сертифікація).
- Вразливість до сильного вітру та опадів.
- Необхідність швидкої зміни позиції після виявлення.
Коли варто звертатися до фахівців: при виборі оптичних модулів під конкретні завдання, навчанні операторів або організації логістики запасних частин. Самостійно можна освоїти базове керування після інструктажу, але ефективна робота в умовах РЕБ вимагає досвіду.
Порівняння з іншими українськими розвідниками
Порівняно з квадрокоптерами «Фурія» має значно більший радіус і час польоту. Від Spectator чи PD-1 відрізняється кращою стійкістю до РЕБ і відпрацьованою тактикою артилерійського корегування. Важчі апарати типу Raybird мають більшу дальність, але значно дорожчі і складніші в розгортанні. «Фурія» залишається оптимальним рішенням саме для батальйонно-бригадного рівня.
Питання, які найчастіше ставлять
Скільки апаратів у одному комплексі?
Три літальні апарати плюс набір оптичних модулів і наземна станція.
Чи можна запускати вручну?
Ні, потрібна катапульта. Посадка — парашутна або літакова.
Як довго служить один апарат?
Залежить від інтенсивності використання і ремонтів. Багато машин працюють роками завдяки високій ремонтопридатності.
Чи є ударна версія?
Базова «Фурія» — розвідувальна. Існують модифікації з лазерним підсвічуванням для наведення високоточних боєприпасів.
Фурія залишається одним із наймасовіших і найефективніших українських розвідувальних комплексів. Її простота, надійність і адаптованість до умов сучасної війни зробили апарат справжньою «робочою конячкою» артилерійської розвідки на фронті.
