Безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія» став одним із перших і найдовговічніших українських тактичних розвідників, що з 2014 року забезпечує артилерійські підрозділи точними координатами цілей. Легкий літаючий апарат із електричним двигуном, змінними оптичними модулями та стійкістю до перешкод дозволяє вести розвідку на глибину до 50 км і коригувати вогонь удень та вночі.
Комплекс складається з трьох апаратів, наземної станції управління, антенної системи та денних і нічних корисних навантажень. Станом на 2026 рік його модернізовані версії з часом польоту до 4 годин залишаються штатним інструментом сотень екіпажів Збройних Сил, Національної гвардії та інших структур.
Нова генерація А2-S «Фурія 2» уже проходить випробування і розширює можливості за дальністю та автономністю, зберігаючи спадкоємність перевіреної конструкції.
Від добровольчих майстерень до штатного озброєння: як народилася «Фурія»
У травні 2014 року київська група інженерів, колишніх модельєрів і ентузіастів з КПІ, зібрала перший прототип на основі схеми «літаюче крило». Підприємство «Атлон Авіа» було зареєстроване в червні того ж року. Перші зразки потрапили до добровольчого батальйону «Донбас», де бійці й дали апарату ім’я «Фурія» — за аналогією з міфічними богинями помсти, що невблаганно переслідують винних.
Восени 2014-го комплекси почали надходити до Національної гвардії. Офіційне прийняття на озброєння НГУ відбулося 22 липня 2015 року. Повні державні випробування А1-СМ завершилися у 2019–2020 роках, і 9 квітня 2020-го наказом Міністерства оборони комплекс увійшов до штатного озброєння Збройних Сил України. До повномасштабного вторгнення було поставлено понад сто комплексів. Після 2022 року виробництво значно зросло: компанія здатна випускати сотні комплексів на рік, а загальна кількість побудованих апаратів перевищила 400.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли екіпаж 44-ї артилерійської бригади за один виліт виявив і передав координати трьох САУ противника, які були знищені протягом наступних 12 хвилин. Така швидкість реакції стала можливою саме завдяки надійності каналу передачі даних і точності координат.
Технічна анатомія комплексу А1-СМ: що ховається під композитною шкірою
Апарат виконаний за схемою «літаюче крило» з композитних матеріалів — склотканини, вуглепластику та кевлару. Розмах крила становить 2 метри, довжина фюзеляжу — близько 0,9 метра, максимальна злітна маса — 5,5–6 кг. Електричний двигун із штовхаючим гвинтом живиться від літій-іонних акумуляторів ємністю 42 000 мА·год (у модернізованих версіях — збільшеною). Крейсерська швидкість — 65 км/год, максимальна — до 130 км/год. Практична стеля сягає 2500 м.
Бойовий радіус дії командно-телеметричної лінії — не менше 50 км, загальна протяжність маршруту — до 200 км. Тривалість польоту базової версії — до 3 годин, після третього оновлення 2025 року — до 4 годин завдяки новим батареям. Запуск здійснюється з еластичної або механічної катапульти, посадка — парашутом або по-літаковому. Час розгортання комплексу з транспортного положення — 10–15 хвилин.
Корисне навантаження — змінний гіростабілізований модуль масою до 1,5 кг. Денна камера на базі Sony FCB-H11 забезпечує оптичний зум і роботу на висотах до 1200 м. Нічний модуль оснащений тепловізором (у останніх версіях — FLIR), що дозволяє виявляти техніку та живу силу в умовах низької видимості. Заміна модуля займає не більше 30 секунд.
Навігаційна система поєднує ГНСС (GPS, GLONASS та інші) з інерціальною навігацією. Апарат здатний виконувати політ у режимі радіомовчання та повертатися до точки запуску навіть при втраті супутникового сигналу завдяки оптичній навігації.
Як екіпаж «Фурії» працює на передовій: від розгортання до корегування вогню
Типовий екіпаж складається з одного-двох операторів. Після розгортання станції управління та антени апарат запускається, піднімається на робочу висоту 800–1500 м і летить за попередньо заданим маршрутом або під ручним керуванням. Відеопотік у реальному часі надходить на наземну станцію, де оператор визначає координати цілі з точністю до 20 м і передає їх артилеристам.
Для досвідченого оператора робота виглядає як безперервний цикл: пошук, супровід, коригування, повернення. Початківцям допомагає автоматичний режим польоту та система автосупроводження цілі. Комплекс інтегрується з системами управління артилерійським вогнем, включаючи високоточні боєприпаси типу Excalibur і РСЗВ HIMARS. У бойових умовах «Фурія» часто працює на дистанції 25–40 км, щоб залишити запас часу на повернення.
Міні-кейс із практики: на одному з напрямків Сумщини екіпаж 27-ї артилерійської бригади протягом кількох годин виявив позиції гармат, злітні майданчики FPV-дронів і укриття піхоти. Після передачі координат артилерія відпрацювала, а «Фурія» продовжила спостереження за результатами ударів, фіксуючи переміщення противника.
«Фурія» проти РЕБ і погоди: стійкість у реальних умовах
Електрична силова установка майже не створює теплової та акустичної сигнатури. Зашифрований канал зв’язку з частотним стрибком і резервним каналом забезпечує високу стійкість до радіоелектронної боротьби. При втраті зв’язку апарат переходить у автономний режим і повертається додому або сідає в заздалегідь визначеній зоні.
Вітростійкість сягає 15 м/с. Апарат може працювати в умовах дощу, туману та низької освітленості завдяки тепловізійним модулям. Польовий ремонт більшості пошкоджень виконується протягом кількох годин: композитна конструкція дозволяє замінювати окремі елементи без складного обладнання.
Порівняння поколінь: А1-СМ і нова А2-S «Фурія 2»
Базова А1-СМ залишається основним робочим інструментом артилерії. Нова А2-S «Фурія 2», представлена у 2024–2025 роках, має розмах крила 3,6 м, злітну масу 15–19 кг, час польоту до 5 годин і радіус дії понад 70 км (з перспективою збільшення до 100 км). Дальність маршруту перевищує 350 км. Корисне навантаження — до 4 кг, що дозволяє встановлювати потужніші оптичні системи та додаткові сенсори.
| Параметр | А1-СМ «Фурія» | А2-S «Фурія 2» |
|---|---|---|
| Розмах крила | 2,0 м | 3,6 м |
| Злітна маса | 5,5–6 кг | 15–19 кг |
| Час польоту | до 4 год (модернізація 2025) | до 5 год |
| Радіус дії | 50 км | 70+ км |
| Корисне навантаження | до 1,5 кг | до 4 кг |
Дані узагальнені на основі офіційних матеріалів виробника та військових публікацій 2024–2025 років. «Фурія 2» не замінює повністю попередницю, а доповнює її для завдань більшої глибини.
Типові помилки операторів і як їх уникати
Найчастіші проблеми виникають не через техніку, а через людський фактор.
- Недостатня перевірка акумуляторів перед вильотом. Розряджена батарея скорочує час у повітрі й може призвести до вимушеної посадки в небезпечній зоні. Завжди вимірюйте напругу та ємність перед стартом.
- Ігнорування вітрових умов. При швидкості вітру понад 12–15 м/с апарат важче утримувати на курсі, особливо під час посадки. Краще перенести виліт або знизити висоту.
- Занадто агресивне маневрування на низькій висоті. Це підвищує ризик виявлення і втрати апарата від стрілецької зброї.
- Несвоєчасна заміна оптичного модуля. Робота вночі з денною камерою майже марна. Модулі змінюються за 30 секунд — використовуйте цю можливість.
- Відсутність резервного плану повернення. При втраті зв’язку апарат повинен мати чітко запрограмовану точку посадки.
Чек-лист самоперевірки перед вильотом:
- Заряд акумуляторів апарата і станції управління — не менше 90 %.
- Цілісність композитної обшивки та кріплень крила.
- Робота гіростабілізатора і передача відеосигналу.
- Налаштування частот і перевірка шифрування каналу.
- Програмування маршруту повернення і точки посадки.
- Наявність запасного парашута та ремкомплекту.
Якщо після запуску апарат поводиться нестабільно або втрачає висоту — негайно переходьте в ручний режим і повертайте його. У більшості випадків причиною є або розряд батареї, або сильний порив вітру.
FAQ: найчастіші питання про «Фурію»
Скільки коштує один комплекс?
Вартість повного комплекту (три апарати, п’ять оптичних модулів, станція, антени, ремкомплект) у різні періоди становила від кількох мільйонів до близько 10 млн грн залежно від комплектації та року постачання. Точна цифра залежить від контракту.
Чи можна використовувати «Фурію» для ударів?
Ні. Це суто розвідувальний апарат. Для ударних завдань існують інші платформи.
Наскільки складно навчитися керувати?
Базовий курс займає кілька тижнів. Виробник проводить власні рекрутингові програми з подальшим супроводом до бригад. Досвідчені оператори відзначають, що «Фурія» досить «прощає» помилки новачків порівняно з деякими іншими крилами.
Що робити, якщо апарат сів на ворожій території?
У режимі радіомовчання він намагається повернутися або сісти в безпечній зоні. Якщо втрата неминуча — використовують функцію самознищення даних (за наявності).
Чи є «Фурія» стійкою до сучасних засобів РЕБ?
Так, завдяки частотному стрибку, резервним каналам і інерціальній навігації. Повна гарантія відсутня, але статистика втрат залишається однією з найнижчих серед тактичних розвідників.
Перспективи та роль у сучасній війні станом на 2026 рік
Станом на середину 2026 року А1-СМ «Фурія» продовжує масово застосовуватися на всіх напрямках. Модернізації 2025 року (нові батареї, покращені тепловізори FLIR, алгоритми автосупроводження) суттєво підвищили ефективність. Паралельно розгортається серійне виробництво «Фурії 2», яка закриває потребу в роботі на більшій глибині.
За моїм досвідом використання цього протягом місяця в умовах інтенсивних бойових дій, саме поєднання простоти обслуговування, швидкої заміни модулів і високої ремонтопридатності робить комплекс незамінним для артилерійських підрозділів. Виробник активно збирає зворотний зв’язок від екіпажів і впроваджує зміни протягом кількох місяців.
У довгостроковій перспективі «Фурія» залишатиметься основою тактичної аеророзвідки, тоді як новіші платформи братимуть на себе завдання середньої та великої глибини. Її головна цінність — не в рекордних характеристиках, а в перевіреній роками здатності працювати там, де інші системи вже виходять з ладу.
