Дмитро Маніфест, справжнє ім’я якого Дмитро Загладько, народився 22 листопада 1989 року в Києві і пішов із життя 13 жовтня 2020-го. За тридцять років він встиг стати одним із найпомітніших режисерів музичних кліпів в Україні, заснувати продакшн повного циклу Manifest Production і залишити після себе десятки робіт, які досі крутяться в ефірах і збирають перегляди. Його ім’я тісно пов’язане з візуальним обличчям української поп-музики другої половини 2010-х — від яскравих танцювальних історій «Антитіл» до масштабних постановок для TARABAROVA та DZIDZIO.
Ця стаття зібрана для тих, хто тільки відкриває для себе ім’я Маніфеста, і для тих, хто вже знає його кліпи, але хоче зрозуміти, як саме формувався його підхід, чому продакшн продовжує працювати після 2020 року і які практичні висновки можна зробити з його короткого, але насиченого шляху.
Від операторської камери до власного продакшну
До того, як стати режисером, Дмитро працював оператором-постановником. Він знімав кліпи для молодих режисерів і часто відчував розрив між задумом і результатом. Саме це відчуття підштовхнуло його до самостійної роботи. У середині 2010-х він познайомився з Дмитром Шмураком на зйомках реклами. Шмурак тоді писав сценарії для телебачення і знімав рекламні ролики, а Маніфест уже мав досвід операторської роботи. Разом вони вирішили спробувати себе в музичних кліпах.
Перший спільний проєкт зняли для співачки Аполлінарії в Дубаї. Це був ризик: локація дорога, логістика складна, але саме там сформувався принцип, який потім став фірмовим — шукати нестандартні рішення навіть за обмеженого бюджету. Уже через рік дует увійшов до топ-20 кращих музичних кліпів місяця на телеканалі М1 із одразу кількома роботами. Темп був шалений: за короткий час вони зняли стільки кліпів, скільки деякі продакшни роблять за кілька сезонів.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли молодий оператор, який тільки починав, переглядав ранні роботи Маніфеста і казав: «Це виглядає так, ніби знімали набагато дорожче». Саме вміння створювати «кіношність» на помірних бюджетах стало однією з сильних сторін Дмитра.
Візуальна мова, що запам’ятовується
Стиль Маніфеста важко звести до одного прийому. Він любив чітку драматургію навіть у трихвилинному кліпі, працював із акторами не як із декораціями, а як із повноцінними персонажами, і завжди шукав локації, які самі по собі вже розповідають історію. Кліпи часто будувалися як короткі фільми: з початком, кульмінацією і фіналом, який залишає післясмак.
Один із характерних підходів — робота зі світлом і кольором. У кліпах «Антитіл» і «Другої ріки» кадри виглядають майже кінематографічними, хоча зйомки інколи тривали менше доби. Для «СКАЙ» — «Мелодія серця» команда зняла все за 14 годин без перерв. Такі терміни вимагали ідеальної підготовки і чіткого розподілу ролей на майданчику.
Маніфест уникав банальних рішень. Море, секс і «красиві па capt» самі по собі його не цікавили. Він наполягав, щоб кліп «читався» навіть без звуку — щоб глядач, який випадково ввімкнув телевізор на беззвучному режимі, все одно зрозумів історію. Це правило досі цитують у середовищі українських кліпмейкерів.
Зіркові співпраці, які визначили епоху
Список артистів, з якими працював Дмитро, читається як зріз української популярної музики того часу. «Антитіла» — «Танцюй», «Друга ріка» — «Монстер», «СКАЙ» — «Мелодія серця», TARABAROVA — «Маніфест», роботи для DZIDZIO, ТНМК, Ivan Navi, Олі Полякової, Тіни Кароль, Артема Пивоварова, Анастасії Приходько, Ярмака, TOF. Кожна з цих співпраць мала свій характер.
Кліп TARABAROVA «Маніфест» став особливо символічним. Сама назва пісні і прізвище режисера збіглися, а робота вийшла масштабною, світлою і дуже «фірмовою» для артистки. Для реп-сцені Маніфест зняв кілька помітних робіт, серед яких кліпи ТНМК, Ярмака та інших. Він умів перемикатися між жанрами: від поп-танцювальних історій до більш жорстких і сюжетних реп-кліпів.
Окремо варто згадати роботу над серіалом «Великі Вуйки» для «1+1». Там Дмитро був і оператором, і режисером окремих епізодів. Колеги згадували його креативність і вміння сперечатися по суті, не переходячи на особистості. Це рідкісна якість на знімальному майданчику, де его часто заважає справі.
Manifest Production сьогодні — жива спадщина
Після смерті Дмитра продакшн не зупинився. Дмитро Шмурак і команда продовжили роботу. Сьогодні Manifest Production має офіси в Києві та Кракові, знімає не лише музичні кліпи, а й комерційні ролики для великих брендів — Bolt, Visa, Metro, Нібулон, Leobank та інших. Серед музичних проєктів останніх років — роботи з Артемом Пивоваровим, «Антитілами», Jerry Heil, Noapology.
Ця спадковість важлива. Багато продакшнів, побудованих навколо однієї харизматичної фігури, розпадаються після її втрати. Manifest Production довів, що може існувати як система. Роботи 2020-х років зберігають ту саму увагу до деталі і «кіношність», яку заклав Маніфест, але вже адаптовані до нових форматів — вертикальних відео, соцмереж і брендованого контенту.
За моїм досвідом спостереження за українським відеоринком протягом останніх років саме ті продакшни, які зуміли зберегти команду і стандарти після втрати ключової людини, виявляються найстійкішими.
Практичні уроки для тих, хто тільки починає знімати
Шлях Маніфеста дає кілька конкретних висновків, корисних і початківцям, і тим, хто вже має кілька робіт у портфоліо.
- Спочатку варто пройти через операторську або асистентську роботу. Розуміння того, як виглядає кадр «зсередини», потім сильно допомагає в режисурі.
- Команда важливіша за окремі зіркові імена. Маніфест і Шмурак збирали постійне ядро, яке розуміло їх із півслова.
- Бюджет від 7–8 тисяч доларів у тих умовах уже дозволяв робити якісний продукт, якщо грамотно розподіляти ресурси між стилістами, реквізитом і локаціями.
- Іноді варто відмовлятися від проєкту, якщо немає спільного бачення з артистом. Це зберігає репутацію краще, ніж компромісний кліп, який нікому не подобається.
- Кліп має працювати без звуку. Це простий тест, який одразу показує, чи є в ньому історія.
Ці принципи не застаріли. Навіть у 2026 році, коли вертикальний контент і короткі формати домінують, основа залишається тією ж: чітка ідея, увага до деталей і вміння розповідати історію за обмежений час.
Поширені міфи про роботу кліпмейкера
Навколо професії кліпмейкера крутиться чимало стереотипів. Ось кілька з них, які варто розвіяти на прикладі шляху Маніфеста.
- «Головне — дорога камера і світло». Техніка важлива, але без ідеї і режисури вона дає лише красиві, але порожні кадри. Маніфест доводив це своїми роботами на помірних бюджетах.
- «Кліпмейкер — це людина, яка просто ставить красиві плани». Насправді це продюсер, сценарист, психолог і організатор в одній особі. Логістика зйомок часто займає більше часу, ніж сама творчість.
- «Якщо кліп потрапив у ротацію на ТВ — це автоматично успіх». Ротація важлива, але довгострокова цінність вимірюється тим, чи повертаються артисти до режисера знову. Саме повторні замовлення Маніфест вважав головною нагородою.
- «Талант — це вроджене». Сам Дмитро підкреслював, що талант — це насамперед праця і різноманіття досвіду. Кожен новий жанр і артист ставав школою.
Коли варто шукати професіонала, а коли можна експериментувати самому
Для початківців у музиці або відеопродакшені питання бюджету завжди стоїть гостро. Якщо трек уже має потенціал і артист планує серйозну промо-кампанію, краще залучати досвідчену команду. Якісний кліп може стати точкою росту, а слабкий — навпаки, загальмувати.
Самостійно експериментувати варто на ранніх етапах: знімати вертикальні відео, тестувати ідеї на невеликих бюджетах, збирати портфоліо. Багато сучасних кліпмейкерів починали саме так. Але коли з’являється запит від відомого артиста або бренду, економія на професіоналах часто обходиться дорожче.
Manifest Production сьогодні якраз і працює на цьому рівні — від музичних кліпів до великих комерційних кампаній. Це приклад того, як один яскравий старт може перерости в стійку структуру.
Питання, які найчастіше ставлять про Дмитра Маніфеста
Чому його називали саме Маніфестом, а не прізвищем?
Псевдонім став частиною бренду. Він звучав яскраво, запам’ятовувався і добре лягав у кредити кліпів. Згодом це ім’я майже повністю витіснило справжнє в публічному просторі.
Чи працює Manifest Production зараз?
Так. Продакшн активний, має проєкти для музики і комерції, офіси в Україні та Польщі.
Які кліпи вважаються найбільш знаковими?
Серед найчастіше згадуваних — «Танцюй» «Антитіл», «Монстер» «Другої ріки», «Маніфест» TARABAROVA та роботи для DZIDZIO і СКАЙ.
Чи можна сьогодні подивитися всі його роботи в одному місці?
Повного офіційного архіву немає, але більшість кліпів доступні на YouTube-каналах артистів і в портфоліо Manifest Production.
Чек-лист для тих, хто хоче розвиватися у відеопродакшені
- Перегляньте 10–15 кліпів Маніфеста і випишіть, які прийоми повторюються.
- Спробуйте зняти короткий ролик, який «читається» без звуку.
- Зберіть мінімальну постійну команду — хоча б оператора, монтажера і людину, відповідальну за локації.
- Навчіться відмовлятися від проєктів, де немає спільного бачення.
- Стежте не лише за музичними кліпами, а й за комерційною рекламою — саме там зараз найбільше ресурсів і нових форматів.
- Зберігайте робочі відносини. Репутація в цій індустрії передається з вуст в уста швидше, ніж будь-яка реклама.
Дмитро Маніфест прожив недовго, але встиг залишити слід, який видно і через шість років після його смерті. Його кліпи досі звучать у плейлистах, а продакшн, який він заснував, продовжує знімати. У цьому, мабуть, і полягає найкращий маніфест — коли робота живе довше за свого автора і продовжує впливати на наступні покоління режисерів.
