РС-24 «Ярс» — російська міжконтинентальна балістична ракета твердопаливного типу з роздільною головною частиною індивідуального наведення. Вона є однією з основних систем наземного компонента ядерної тріади Російської Федерації і стоїть на озброєнні Ракетних військ стратегічного призначення з 2010 року.
Ракета існує у двох варіантах базування — мобільному (на колісному шасі) та шахтному. Дальність польоту за відкритими даними становить 10 500–12 000 км. Одна ракета може нести кілька термоядерних бойових блоків, що дозволяє вражати кілька цілей одним пуском.
РС-24 «Ярс» є подальшим розвитком комплексу «Тополь-М» і відрізняється від нього саме можливістю нести роздільну головну частину (MIRV). Станом на 2025–2026 роки це наймасовіша міжконтинентальна ракета в арсеналі Росії.
Історія створення та прийняття на озброєння
Розробку РС-24 вело Московське інститут теплотехніки. Перший випробувальний пуск відбувся 29 травня 2007 року з космодрому Плесецьк. Після серії успішних випробувань комплекс прийняли на озброєння у 2010 році.
Основна мета модернізації полягала в підвищенні здатності долати системи протиракетної оборони та збільшенні кількості бойових блоків порівняно з моноблочним «Тополем-М». Виробництво здійснюється на Воткінському машинобудівному заводі.
З 2010-х років «Ярс» поступово замінював старіші системи. До кінця 2023 року мобільну групування РВСП повністю переозброїли на цей комплекс. Шахтний варіант також активно розгортався, зокрема у дивізії в Козельську.
Технічні характеристики РС-24 «Ярс»
Ракета триступенева, твердопаливна. Нижче наведено узагальнені параметри на основі відкритих джерел.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина (з головною частиною) | приблизно 22–22,5 м |
| Діаметр | 1,86–2 м |
| Стартова маса | 46–49,6 т |
| Маса корисного навантаження | близько 1,2–1,25 т |
| Дальність | 10 500–12 000 км |
| Кількість бойових блоків | зазвичай 3–4 (оцінки до 6) |
| Потужність блоку | 150–300 кт (окремі оцінки до 500 кт) |
| Система наведення | інерційна з корекцією за ГЛОНАСС |
| Максимальна швидкість | до 25 Махів (близько 30 600 км/год) |
Дані узагальнено за відкритими військовими аналітичними матеріалами та повідомленнями російського Міністерства оборони. Точні тактико-технічні характеристики залишаються засекреченими.
Мобільний і шахтний варіанти
Мобільний комплекс розміщується на багатоосьовому шасі МЗКТ-79221. Це забезпечує високу живучість: пускова установка може змінювати позицію, маскуватися в лісових масивах і запускати ракету з непідготовлених майданчиків. Час підготовки до пуску значно менший, ніж у рідкопаливних систем попередніх поколінь.
Шахтний варіант розміщується в захищених шахтних пускових установках. Він забезпечує вищу захищеність від першого удару, але позбавлений мобільності. Обидва варіанти використовують одну й ту саму ракету, відрізняючись переважно способом базування та супутнім обладнанням.
Станом на 2025–2026 роки відкриті оцінки вказують на наявність приблизно 180 мобільних і понад 30 шахтних комплексів «Ярс».
Як працює ракета під час польоту
Після старту три твердопаливні ступені послідовно розганяють ракету. На активній ділянці траєкторії ракета виходить за межі атмосфери. Далі відбувається відділення головної частини.
Платформа розведення (bus) за допомогою власних двигунів послідовно виводить бойові блоки на індивідуальні траєкторії. Одночасно випускаються хибні цілі та засоби подолання ПРО — надувні імітатори, дипольні відбивачі та інші елементи, які ускладнюють роботу радіолокаційних станцій супротивника.
Бойові блоки входять в атмосферу на гіперзвуковій швидкості. Деякі джерела вказують на можливість маневрування блоків на кінцевій ділянці, що додатково ускладнює перехоплення.
Роль у системі ядерного стримування
РС-24 «Ярс» становить значну частину наземного компонента російських стратегічних ядерних сил. Завдяки мобільності та можливості нести кілька бойових блоків комплекс підвищує живучість угруповання і ускладнює завдання систем протиракетної оборони.
Регулярні навчально-бойові пуски з космодрому Плесецьк підтверджують працездатність системи. Останні відомі пуски фіксувалися у 2024–2026 роках.
У нашій практиці аналізу відкритих даних ми стикалися з випадком, коли оцінки кількості розгорнутих комплексів різнилися на десятки одиниць залежно від джерела. Це типова ситуація для стратегічних систем, інформація про які обмежена.
Поширені помилки та міфи
- «Ярс може запускатися з будь-якої відстані» — міжконтинентальні ракети мають мінімальну дальність (оцінки близько 2000 км). Пуск на короткі дистанції технічно неможливий або неефективний.
- «Одна ракета гарантовано пробиває будь-яку ПРО» — наявність засобів подолання підвищує ймовірність, але не робить перехоплення неможливим.
- «Кількість бойових блоків точно відома» — відкриті джерела дають діапазон 3–6. Реальна конфігурація може змінюватися.
- «Мобільний варіант невразливий» — мобільність значно підвищує живучість, але сучасні засоби розвідки та високоточна зброя створюють загрозу і для рухомих цілей.
FAQ: найчастіші запитання
Чим «Ярс» відрізняється від «Тополя-М»?
Головна відмінність — роздільна головна частина з кількома бойовими блоками замість одного.
Яка реальна дальність?
Офіційно заявляється понад 10 000 км. Більшість відкритих оцінок лежать у діапазоні 10 500–12 000 км.
Скільки бойових блоків несе ракета?
Найчастіше називають 3–4. Окремі джерела допускають до 6 блоків меншої потужності.
Чи можна перехопити «Ярс»?
Сучасні системи ПРО мають обмежені можливості проти масованого удару з використанням засобів подолання. Гарантованого перехоплення всіх блоків немає.
Де базуються комплекси?
Мобільні полки розміщені в кількох дивізіях РВСП (зокрема Тейково, Новосибірськ, Нижній Тагіл та інші). Шахтні — зокрема в Козельську.
РС-24 «Ярс» залишається одним із ключових елементів російських стратегічних ядерних сил. Його технічні рішення — тверде паливо, мобільність, роздільна головна частина та комплекс засобів подолання ПРО — визначають місце комплексу в сучасній системі ядерного стримування. Точні характеристики та кількість розгорнутих одиниць продовжують залишатися предметом оцінок на основі відкритих джерел.
