ФАБ-3000 — радянська фугасна авіабомба масою близько трьох тонн, створена для ураження великих укріплених об’єктів, промислових споруд і бункерів. Її основним і фактично єдиним сучасним оператором залишаються Повітряно-космічні сили Російської Федерації. Історично бомба застосовувалася ВПС СРСР, а окремі джерела фіксують її наявність у арсеналі Іраку періоду ірано-іракської війни.
Сьогодні ФАБ-3000 переживає друге життя завдяки модулям планування УМПК, які перетворюють її на керовану плануючу бомбу. Носіями виступають Су-34 і Ту-22М3. Інші армії світу не мають ні відповідних носіїв, ні підтверджених запасів цієї бомби в боєготовому стані.
Радянське походження і перші оператори
Розробку ФАБ-3000 розпочали в ГСКБ-47 (нині НВО «Базальт») одразу після Другої світової війни. Перший варіант М-46 прийняли на озброєння ВПС СРСР у 1946 році, а вдосконалений М-54 — у 1954-му. Бомба створювалася спеціально під важкі бомбардувальники Ту-4, пізніше Ту-16 і Ту-22. Литий корпус вагою близько 1600 кг і заряд вибухівки 1200–1400 кг дозволяли пробивати бетонні перекриття і створювати воронки діаметром понад 20 метрів.
Єдиним реальним користувачем протягом десятиліть залишалися радянські ВПС. Країни Варшавського договору отримували легші бомби сімейства ФАБ, але тритонні зразки залишалися в стратегічному резерву СРСР. Після розпаду Союзу основна частина запасів перейшла до Росії. Україна успадкувала певну кількість радянських авіабомб, проте підтверджених даних про наявність саме ФАБ-3000 і придатних носіїв для них немає.
За моїм досвідом аналізу відкритих військових каталогів, важкі фугасні бомби такого калібру ніколи не були предметом масового експорту. Їхня габаритність і вимоги до літака-носія робили їх «екзотикою» навіть у радянській системі.
Бойове застосування в Афганістані та на Близькому Сході
Найбільш документоване бойове застосування ФАБ-3000 відбулося під час радянської війни в Афганістані 1980-х років. Ту-16 і Ту-22М скидали ці бомби по укріплених позиціях моджахедів у Панджшерській ущелині, по печерах і лазуритних шахтах. Радіус летального ураження ударною хвилею становив близько 39 метрів, а контузії фіксувалися на відстані до 158 метрів. Ефективність проти легкої піхоти, що постійно змінювала позиції, виявилася нижчою, ніж очікували. Після виведення радянських військ виробництво практично згорнули — бомбу визнали надмірно потужною для більшості завдань.
Іракські ВПС під час ірано-іракської війни активно використовували важчі радянські бомби ФАБ-5000 і ФАБ-9000 з Ту-22. Окремі військові довідники відносять до іракського арсеналу і ФАБ-3000. Підтверджених масових ударів саме цією моделлю менше, ніж важчими зразками, проте наявність бомби в переліку операторів Іраку фіксується у кількох спеціалізованих джерелах. Після 1991 року іракські запаси важких авіабомб були або знищені, або втратили боєздатність.
Сучасний єдиний оператор — Російська Федерація
Станом на 2026 рік ФАБ-3000 перебуває на озброєнні виключно Повітряно-космічних сил Росії. У березні 2024 року тодішній міністр оборони Сергій Шойгу відвідав підприємство в Нижньогородській області, де оголосили про відновлення серійного виробництва. Заводи працюють у кілька змін, випускаючи як класичні вільнопадаючі бомби, так і варіанти під модуль УМПК.
Перше застосування некерованих ФАБ-3000 у сучасній війні зафіксували навесні 2022 року під час штурму «Азовсталі» в Маріуполі. Стратегічні бомбардувальники Ту-22М3 скидали бомби на бетонні укриття. У червні 2024 року російські сили вперше застосували версію з УМПК під Липцями на Харківщині. Носієм став Су-34. Бомба промахнулася приблизно на 10 метрів, але руйнівна сила все одно виявилася значною. Згодом удари ФАБ-3000 фіксували на різних ділянках фронту.
Ту-22М3 теоретично може брати до шести таких бомб, на практиці — дві-три. Су-34 несе одну бомбу на центральному пілоні. Інші літаки російської авіації (Су-24, Су-35) для цього калібру не сертифіковані через обмеження по масі і габаритах.
Чому інші армії не використовують ФАБ-3000
Обмеження криються не лише в політиці, а й у техніці. Бомба вимагає носія з великим бомбовим відсіком або потужними зовнішніми підвісками і відповідною системою кріплення. Більшість сучасних тактичних винищувачів-бомбардувальників НАТО і країн Азії розраховані на бомби серії Mark 80 (до 900 кг) або їхні аналоги. Важкі стратегічні бомбардувальники інших країн (B-52, B-1, H-6) використовують власні національні боєприпаси.
Навіть країни, які успадкували радянську техніку (Білорусь, Казахстан, Сирія), не мають підтверджених запасів ФАБ-3000 і відповідних бойових програм застосування. Індія, яка експлуатує Су-30МКИ, отримувала пропозиції щодо важких російських бомб, проте станом на 2026 рік контрактів на ФАБ-3000 не зафіксовано.
| Країна / період | Статус | Носії | Примітки |
|---|---|---|---|
| СРСР (1946–1991) | Основний оператор | Ту-4, Ту-16, Ту-22, Ту-22М | Афганістан 1980-ті |
| Росія (1991–дотепер) | Єдиний активний | Ту-22М3, Су-34 | Масове виробництво з 2024, УМПК |
| Ірак (1980-ті) | Обмежене використання | Ту-22 | Переважно важчі моделі |
| Інші країни | Не підтверджено | — | Немає боєготових запасів |
Дані зібрані на основі відкритих військових довідників і повідомлень профільних аналітичних центрів.
Технічні особливості, що визначають коло користувачів
ФАБ-3000 М-54 має довжину близько 3,3 м і діаметр понад 0,6 м. Три підривники гарантують спрацювання навіть при нестандартному куті падіння. З модулем УМПК дальність планування сягає 50–80 км (за окремими оцінками — більше) при скиданні з висоти 10–12 км. Це дозволяє носію залишатися поза зоною більшості засобів ППО середньої дальності.
Саме поєднання маси, потужності і можливості оснащення крилами робить бомбу унікальною. Аналоги в інших арміях (американські GBU-31 JDAM вагою близько 900 кг або британські історичні Tallboy) поступаються за масою вибухівки. Росія використовує цю перевагу для ураження глибоких бункерів і пунктів управління, де легші бомби виявляються недостатніми.
Поширені міфи і реальні обмеження
- «ФАБ-3000 є в багатьох пострадянських арміях» — ні. Важкі бомби зберігалися в центральних арсеналах, і після 1991 року більшість їх опинилася в Росії.
- «Будь-який Су-34 може вільно носити кілька таких бомб» — на практиці одна бомба на центральному пілоні. Дві бомби значно погіршують маневреність і вимагають зменшення запасу палива.
- «Бомба неперехоплювана» — після скидання вона перетворюється на плануючий об’єкт і теоретично може бути збита сучасними ЗРК, хоча велика швидкість і маса ускладнюють перехоплення.
- «Виробництво повністю незалежне від імпорту» — модулі УМПК містять електронні компоненти, частина яких раніше постачалася з країн, що запровадили санкції.
У нашій практиці аналізу відкритих даних ми стикалися з випадком, коли заяви про «масове застосування ФАБ-3000» виявилися перебільшенням — частина ударів насправді виконувалася бомбами ФАБ-1500, які візуально схожі на відео з дронів.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Чи використовує ФАБ-3000 будь-яка армія крім російської станом на 2026 рік?
Підтверджених даних немає. Іракські запаси втратили актуальність після 1991–2003 років. Інші країни не мають ні бомб, ні носіїв у боєготовому стані.
Чому Україна не застосовує подібні бомби?
Навіть якщо певні запаси радянських ФАБ залишилися, відсутні літаки, здатні їх ефективно нести і застосовувати з безпечної дистанції. Українська авіація працює переважно з легшими керованими боєприпасами західного і радянського походження.
Наскільки ФАБ-3000 змінює баланс сил?
Вона підвищує руйнівну здатність російської авіації проти укріплень, але обмежена кількістю носіїв і витратою ресурсів на виробництво. Масові удари все ще виконуються легшими ФАБ-500 і ФАБ-1500.
Чи можна порівняти її з тактичною ядерною зброєю?
Ні. Потужність ФАБ-3000 — це потужність великої звичайної бомби. Радіус суцільного ураження вимірюється сотнями метрів, а не кілометрами.
Що варто знати різним категоріям читачів
Для початківців: ФАБ-3000 — це не «суперзброя», а важка фугасна бомба радянської конструкції, яку сьогодні активно модернізують і застосовують лише російські ВКС. Її поява в новинах пов’язана з відновленням виробництва і оснащенням модулями планування.
Для досвідчених спостерігачів: ключовий параметр — не лише маса вибухівки, а можливість скидання з безпечної відстані. Саме УМПК перетворив застарілу бомбу на актуальний інструмент. Обмеження залишаються в кількості сертифікованих носіїв і логістиці важких боєприпасів.
Чек-лист для самостійної оцінки повідомлень про застосування ФАБ-3000:
- Чи є відео завантаження на конкретний тип літака (Су-34 або Ту-22М3)?
- Чи підтверджено розмір воронки і характер руйнувань, що відповідають тритонній бомбі?
- Чи не йдеться насправді про ФАБ-1500, яку часто плутають у перших повідомленнях?
- Чи вказано джерело (Міноборони РФ, незалежні аналітики, відео з геолокацією)?
ФАБ-3000 залишається вузькоспеціалізованим засобом ураження, доступним фактично одній армії світу. Її історія — від радянських стратегічних бомбардувальників до сучасних плануючих ударів — демонструє, як старі конструкції можуть отримати нове життя завдяки відносно простим модернізаціям. Подальший розвиток залежить від здатності Росії підтримувати виробництво і захищати носії від засобів ППО.
