Су-57 (за кодифікацією НАТО — Felon) — російський багатоцільовий винищувач, створений у рамках програми ПАК ФА. Машина поєднує елементи малопомітності, високу маневреність і можливість нести широку номенклатуру озброєння як у внутрішніх відсіках, так і на зовнішніх підвісках. Перший політ прототипу відбувся 29 січня 2010 року, а серійні поставки до військ розпочалися у грудні 2020-го.
Станом на середину 2026 року загальна кількість побудованих літаків, включно з прототипами, оцінюється в діапазоні 42–54 одиниці. Основний експлуатант — Повітряно-космічні сили Росії, першим іноземним оператором став Алжир. Літак продовжує еволюціонувати: тривають випробування нових двигунів і модернізованих систем.
Цей матеріал розкриває технічні деталі, бойовий досвід, обмеження платформи та актуальний статус програми без зайвих спрощень і перебільшень.
Від концепції ПАК ФА до серійного Felon
Програма перспективного авіаційного комплексу фронтової авіації стартувала наприкінці 1990-х як відповідь на появу американських винищувачів п’ятого покоління. Після розпаду СРСР повноцінна реалізація більш амбітних проєктів (зокрема МіГ 1.44) виявилася неможливою, тому ставку зробили на відносно доступну багатоцільову машину на базі напрацювань ОКБ Сухого.
У 2002 році перемогу в конкурсі здобуло саме ОКБ імені П. О. Сухого. Перший дослідний Т-50 піднявся в повітря 29 січня 2010 року з аеродрому в Комсомольську-на-Амурі. Далі пішли роки випробувань, під час яких виявлялися тріщини в конструкції, проблеми з двигунами та авіонікою. У 2017-му літак офіційно отримав позначення Су-57. Серійне виробництво на КнААЗ стартувало 2019 року, а перший серійний зразок передали військам 25 грудня 2020-го.
Спільний проєкт із Індією (FGFA) розпався 2018 року через розбіжності щодо характеристик малопомітності, вартості та термінів. Це змусило Росію повністю покладатися на власні ресурси. За моїм досвідом аналізу відкритих даних програм такого рівня, подібні затримки характерні для більшості складних авіаційних проєктів, але в разі Су-57 вони особливо помітно вплинули на темпи насичення військ.
Конструкція, малопомітність і аеродинаміка
Планер Су-57 виконано за інтегральною схемою з широким використанням композитів (близько 25 % конструкції) і радіопоглинальних покриттів. Внутрішні відсіки озброєння дозволяють зберігати низьку помітність при типовому бойовому навантаженні. Повітрозабірники мають певні елементи, що зменшують відбиття сигналу, проте вони не є класичними змієподібними, як у F-22 чи F-35.
За відкритими оцінками, ефективна площа розсіювання у фронтальній проєкції перебуває в діапазоні 0,1–0,5 м² (іноді вказують до 1 м²). Це суттєво менше, ніж у Су-27/Су-35, але помітно більше, ніж у американських однокласників. Конструктори свідомо пішли на компроміс: зберегли високу аеродинамічну якість і можливість великих кутів атаки, пожертвувавши максимальною всеракурсною малопомітністю.
Суперманевреність забезпечується керованим вектором тяги двигунів і особливою аеродинамікою. Літак здатен виконувати фігури на закритичних кутах атаки, що залишається однією з його сильних сторін у ближньому бою.
Для початківців важливо розуміти: малопомітність — це не «невидимість», а зменшення дальності виявлення. Для досвідчених аналітиків — критично оцінювати, як зростає ЕПР при підвісці зовнішнього озброєння чи зміні ракурсу опромінення.
Силова установка та шлях до двигунів другого етапу
На всіх серійних машинах станом на 2026 рік стоять двигуни АЛ-41Ф1 (виріб 117). Кожен розвиває близько 14,5–15 тонн тяги на форсажі. Вони дозволяють досягати максимальної швидкості близько 2 Маха і обмеженого суперккруїзу (близько 1,3 Маха).
Справжнім двигуном «другого етапу» спочатку вважали «Виріб 30» (АЛ-51Ф1) з тягою до 18 тонн. У грудні 2025 року відбувся перший політ Су-57 з новим «Виробом 177». Цей двигун заявляють тягою близько 16 тонн на форсажі, меншою витратою палива та збільшеним ресурсом. За словами представників ОАК, серійне оснащення ним очікується «у найближчі роки», орієнтовно з 2027–2028-го.
Поки нові двигуни не пішли в серію масово, більшість парку літає на проміжній силовій установці. Це впливає і на ресурс, і на повну реалізацію заявлених характеристик суперккруїзу.
Авіоніка, радари та інформаційне поле
Серцем системи є радіолокаційний комплекс Н036 «Білка» з активною фазованою антенною решіткою. Він включає кілька антен, що забезпечують огляд у широкому секторі. Оптико-електронна станція ОЛС-50М дозволяє вести пошук і супроводження цілей у пасивному режимі. Комплекс радіоелектронної боротьби Л402 «Гімалаї» доповнює захист.
Кабіна — «скляна», з великими багатофункціональними дисплеями та системою відображення інформації на шоломі. Рівень автоматизації високий, проте повна сенсорна ф’южн у західному розумінні все ще розвивається.
У нашій практиці вивчення відкритих матеріалів ми стикалися з випадком, коли експерти порівнювали можливості «Білки» з радарами F-35 і відзначали сильні сторони в дальності виявлення великих цілей, але вказували на відставання в інтеграції даних з інших платформ.
Озброєння та бойові сценарії
Внутрішні відсіки вміщують до шести ракет класу «повітря—повітря» середньої і великої дальності (Р-77М, Р-37М) плюс ракети малої дальності в бічних відсіках. Зовнішні точки підвіски дозволяють збільшити навантаження до 7,5–10 тонн, але ціною помітності.
Номенклатура включає:
- ракети «повітря—повітря»: РВВ-МД, Р-77М, Р-37М;
- ракети «повітря—поверхня»: Х-38, Х-59МК2, Х-69, Х-58УШКЕ;
- керовані бомби КАБ-250/500;
- 30-мм гармату 9А1-4071К.
Літак може працювати як по повітряних, так і по наземних та надводних цілях. У реальних умовах він переважно застосовувався для пусків з великих дистанцій.
Бойове застосування: Сирія та Україна
У 2018 році кілька прототипів перекинули до Сирії для випробувань систем озброєння. Там відпрацьовували пуски крилатих ракет.
З 2022 року Су-57 епізодично залучали в бойових діях проти України. Машини діяли переважно з російського повітряного простору, запускаючи ракети Х-59/Х-69 і, за окремими повідомленнями, Р-37М. Прямих зіткнень у ближньому бою задокументовано не було. Відомі випадки ураження літаків на землі дронами (зокрема в Ахтубінську 2024 року).
Такий обережний підхід пояснюється малою чисельністю парку і бажанням зберегти технології. Для початківців це важливий урок: навіть сучасний літак рідко ризикують у зоні щільної ППО, якщо його кількість вимірюється десятками, а не сотнями.
Порівняння з іншими винищувачами п’ятого покоління
Порівнювати Су-57 з F-22, F-35 і J-20 варто обережно — різні концепції і рівні зрілості програм.
| Параметр | Су-57 | F-22 Raptor | F-35A | J-20 |
|---|---|---|---|---|
| Максимальна швидкість | ~2,0–2,45 М | ~2,25 М | ~1,6 М | ~2,0 М |
| Орієнтовна ЕПР (фронт) | 0,1–0,5 м² | ~0,0001–0,001 м² | ~0,001–0,005 м² | нижча за Су-57 |
| Акцент конструкції | маневреність + багатоцільовість | перевага у повітрі | мережецентричність | далекі удари |
| Кількість у строю (орієнтовно 2026) | ~25–35 серійних | ~180 | понад 1000 | сотні |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема матеріалів Wikipedia та аналітичних оглядів. Точні значення ЕПР і частини характеристик залишаються закритими.
Виробництво, експорт і стан парку у 2026 році
Контракт на 76 машин для трьох полків був підписаний 2019 року. Темпи виробництва коливаються: у різні роки передавали від кількох до десятка літаків. Станом на середину 2026-го серійних машин у строю оцінюють у 25–35 одиниць (плюс прототипи).
Алжир став першим експортним замовником. У кінці 2025 — на початку 2026 року він отримав перші два Су-57Е. Контракт передбачає близько 12–14 машин. Це важливий прецедент: Су-57 став другим (після F-35) серійним винищувачем п’ятого покоління, який пішов на експорт.
Подальше зростання парку безпосередньо залежить від запуску двигунів другого етапу і стабільності постачання комплектуючих.
Поширені міфи та реальні обмеження
Ось типові помилкові уявлення, з якими стикаються і новачки, і навіть деякі коментатори:
- «Су-57 — повний аналог F-22». Ні. Концепції різні: американський літак оптимізований під максимальну малопомітність і перевагу у повітрі, російський — під маневреність і універсальність.
- «Літак повністю невидимий». ЕПР знижена, але далека від показників F-35/F-22. При зовнішній підвісці перевага майже зникає.
- «Уже масово застосовується в ближньому бою». Реальне застосування обмежувалося переважно пусками з безпечної дистанції.
- «Двигуни другого етапу вже всюди». Ні, основний парк літає на АЛ-41Ф1.
Чек-лист для самоперевірки розуміння платформи:
- Чи розрізняю я заявлені характеристики і реально продемонстровані в серії?
- Чи враховую вплив зовнішньої підвіски на малопомітність?
- Чи розумію, що чисельність парку критично впливає на тактику застосування?
- Чи відділяю я маркетингові заяви від відкритих технічних даних?
Питання, які найчастіше шукають
Скільки Су-57 реально у строю зараз?
За відкритими оцінками — від 25 до 35 серійних машин плюс прототипи. Точна цифра не публікується.
Чи може Су-57 суперкруїзити?
На поточних двигунах — обмежено (близько 1,3 М). Повний потенціал очікують після масового впровадження нових силових установок.
Чим Су-57Е відрізняється від базової версії?
Експортна модифікація має адаптовану авіоніку та, ймовірно, деякі зміни в складі обладнання під вимоги замовника.
Чи є двомісна версія?
У травні 2026 року відбувся перший політ Су-57D — двомісного варіанту, який може виконувати роль командного пункту або навчально-бойового.
Су-57 залишається важливою, але все ще відносно малочисельною платформою, яка продовжує проходити шлях від амбітного проєкту до зрілої бойової системи. Її реальна цінність визначатиметься не лише окремими характеристиками, а здатністю промисловості наростити виробництво і забезпечити надійну експлуатацію в умовах сучасних конфліктів.
