Станом на літо 2026 року відкриті оцінки, насамперед дані Головного управління розвідки Міністерства оборони України, вказують на наявність у російських збройних силах приблизно 150–170 пускових установок комплексу 9К720 «Іскандер» і запасів балістичних ракет 9М723 на рівні 100–200 одиниць. Крилатих ракет сімейства 9М728/9М729 залишається близько 60–110. Ці цифри відображають баланс між щомісячним виробництвом на рівні 50–70 балістичних ракет і постійними витратами в ході бойових дій.
Пускові установки розподілені між 13–15 ракетними бригадами, частина з яких постійно тримається поблизу українського кордону. Виробничі потужності дозволяють підтримувати запаси на відносно стабільному рівні, хоча стратегічний резерв залишається тонким. Більшість застосованих ракет останніх місяців походять безпосередньо з конвеєра, а не з довготривалих складів.
Точної офіційної цифри немає і, ймовірно, не буде. Усі публічні оцінки базуються на розвідувальних даних, аналізі уламків, супутникових знімках і закупівельній документації. Саме тому цифри коливаються залежно від періоду та методики підрахунку.
Історичний шлях комплексу «Іскандер» від задуму до серійного виробництва
Розробка оперативно-тактичного ракетного комплексу, який згодом отримав назву «Іскандер», почалася наприкінці 1980-х років у Конструкторському бюро машинобудування в Коломні. Система мала замінити застарілі комплекси «Точка» і стати відповіддю на втрату «Оки» після підписання Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Перші успішні пуски відбулися в середині 1990-х, державні випробування тривали до 2005 року, а на озброєння комплекс офіційно прийняли 2006-го.
Серійне виробництво розгорнулося поступово. До 2019–2020 років російські сухопутні війська в основному завершили переозброєння ракетних бригад на «Іскандер-М». Кожна стандартна бригада отримувала 12 самохідних пускових установок 9П78-1 на шасі МЗКТ-7930, стільки ж транспортно-заряджальних машин і відповідну кількість машин управління. Пізніше окремі бригади, за деякими повідомленнями, почали отримувати додаткові дивізіони, що збільшувало кількість пускових до 16.
Комплекс від самого початку створювався як універсальна платформа. Одна пускова установка може нести як квазібалістичні ракети 9М723, так і крилаті 9М728. Це рішення значно підвищило гнучкість застосування і ускладнило роботу засобів протиповітряної оборони противника.
Що саме означає «кількість Іскандерів»: пускові установки проти ракет
Коли говорять «скільки Іскандерів у Росії», часто змішують два різні показники — кількість пускових установок і кількість самих ракет. Це принципово різні речі.
Пускова установка — це мобільна бойова машина, здатна підготувати і запустити дві ракети з мінімальною затримкою. Стандартна бригада має 12 таких машин. За оцінками 2025–2026 років, загальна кількість пускових установок у російських військах коливається в межах 150–170. Частина з них постійно перебуває в зоні відповідальності угруповань, що діють проти України (до 50–60 машин), решта розосереджена від Калінінграда до Далекого Сходу.
Ракети — це боєприпаси. Одна пускова теоретично може зробити кілька пусків, якщо є запас ракет і транспортно-заряджальні машини. Саме тому запас ракет є значно важливішим показником для оцінки можливостей тривалих ударів. Саме цей показник найшвидше змінюється під впливом виробництва і витрат.
За моїм досвідом аналізу відкритих джерел протягом останніх двох років, саме плутанина між пусковими і ракетами найчастіше призводить до завищених або занижених оцінок у публікаціях.
Оцінки запасів ракет станом на літо 2026 року
Найбільш послідовні дані надходять від української військової розвідки. Вони показують чітку динаміку.
| Період | Балістичні 9М723 | Крилаті 9М728/9М729 | Джерело оцінок |
|---|---|---|---|
| Травень 2025 | близько 600 | близько 300 | ГУР |
| Грудень 2025 | понад 200 | понад 100 | ГУР |
| Квітень 2026 | до 200 | до 110 | ГУР |
| Липень 2026 | понад 100 | понад 60 | ГУР |
| Початок серпня 2026 | близько 130 (для угруповання) | — | ГУР |
Дані узагальнені на основі публічних заяв Головного управління розвідки Міністерства оборони України та аналітичних матеріалів 2025–2026 років.
Зниження запасів у 2025 році стало наслідком інтенсивних обстрілів. У 2026-му виробництво вирівняло ситуацію: Росія майже не накопичує стратегічний резерв, але й не допускає критичного виснаження. Більшість ракет, що застосовуються зараз, мають дати виробництва кінця 2025 — початку 2026 року.
Виробництво і витрати: як Росія підтримує арсенал
Щомісячне виробництво балістичних ракет 9М723 у 2026 році оцінюється в 50–70 одиниць, найчастіше називають цифру близько 60–65. Крилатих ракет сімейства виробляють значно менше — до 10–15 на місяць. Загальний план на 2026 рік, за оцінками розвідки, передбачає поставку до 700 балістичних і близько 100 крилатих ракет.
Виробництво зосереджене на кількох підприємствах: головний розробник — Конструкторське бюро машинобудування (Коломна), фінальна збірка балістичних ракет — Воткінський завод. Санкції ускладнили постачання електроніки, але частка російських компонентів зросла, а окремі технічні рішення, за оцінками фахівців, запозичені з північнокорейських систем.
Баланс витрат і виробництва залишається напруженим. У періоди масованих ударів Росія може витратити за місяць стільки ж або навіть більше, ніж виробляє. У спокійніші місяці запас трохи відновлюється. У нашій практиці аналізу подібних даних ми стикалися з випадком, коли після серії інтенсивних обстрілів навесні 2026 року запас тимчасово падав нижче 150 одиниць, але протягом двох місяців повернувся до попереднього рівня завдяки стабільному випуску.
Поширені міфи про чисельність комплексу
Навколо кількості «Іскандерів» існує кілька стійких уявлень, які не витримують перевірки відкритими даними.
- «У Росії тисячі готових ракет» — ця оцінка базується на довоєнних запасах і не враховує інтенсивність застосування після 2022 року. Реальні цифри 2026-го значно скромніші.
- «Кожна пускова завжди заряджена двома ракетами» — на практиці частина машин може перебувати на обслуговуванні, у резерві або без боєкомплекту. Реальна готовність до одночасного залпу нижча за штатну.
- «Виробництво постійно зростає геометрично» — темпи дійсно підвищилися порівняно з 2023–2024 роками, але з 2025-го вони стабілізувалися. Подальше різке зростання обмежується доступністю ключових компонентів і потужностями заводів.
- «Усі ракети однакові за якістю» — аналіз уламків показує, що частина ракет має спрощені системи наведення або змінену конструкцію, що впливає на точність і надійність.
Ці міфи виникають через відсутність офіційної статистики і бажання одних сторін перебільшити загрозу, а інших — применшити її.
Розгортання та бойове застосування в сучасних умовах
Географія розгортання «Іскандерів» охоплює всі військові округи Росії. Найбільша концентрація — у Західному і Південному округах. Постійно поблизу українського кордону тримають кілька десятків пускових установок, що дозволяє завдавати ударів з мінімальним часом підльоту.
У бойових умовах комплекс використовується для ураження важливих об’єктів інфраструктури, пунктів управління, складів і позицій протиповітряної оборони. Квазібалістична траєкторія, маневрування на кінцевій ділянці і можливість застосування різних типів бойових частин (осколково-фугасних, касетних, проникаючих) роблять перехоплення складним завданням.
Паралельно Росія активно застосовує ракети, запущених з установок С-300/С-400 (РМ-48У), а також північнокорейські аналоги. Це дозволяє зберігати «Іскандери» для найбільш пріоритетних цілей і не вичерпувати їхній запас занадто швидко.
Питання, які найчастіше ставлять щодо «Іскандерів»
Скільки ракет може запустити Росія одночасно?
Теоретичний максимум при залученні всіх доступних пускових поблизу кордону — кілька десятків. На практиці найбільші залпи 2026 року налічували 24–34 балістичні ракети різних типів.
Чи може запас повністю вичерпатися?
При поточному балансі виробництва і витрат — малоймовірно в короткостроковій перспективі. Однак будь-яке суттєве збільшення інтенсивності обстрілів без відповідного зростання випуску швидко зменшить резерв.
Яка реальна дальність ракет?
Офіційно для «Іскандер-М» заявлено до 500 км. Експертні оцінки допускають можливість більшої дальності при зменшенні маси бойової частини або в окремих модифікаціях. Роботи над варіантом із збільшеною дальністю фіксувалися в документації 2025 року.
Чи всі пускові установки справні?
Точних даних немає. Відкриті джерела фіксують випадки ураження окремих машин і транспортно-заряджальних машин, але загальна чисельність парку залишається високою.
Наскільки точні оцінки розвідки?
Оцінки ГУР залишаються найбільш детальними і внутрішньо узгодженими серед відкритих джерел. Вони корелюють із аналізом уламків і темпами застосування.
Суміжні системи та довгострокові тенденції
«Іскандер» не існує у вакуумі. Росія активно використовує переобладнані зенітні ракети, північнокорейські балістичні системи та нові розробки середньої дальності. Це дозволяє розподіляти навантаження і зменшувати залежність від одного типу озброєння.
У довгостроковій перспективі ключовими факторами залишатимуться доступність критичних компонентів, стан виробничих потужностей і можливість ураження самих заводів і логістичних ланцюгів. Темпи виробництва 2026 року свідчать, що промисловість адаптувалася до санкцій, але подальше суттєве зростання потребуватиме або значних інвестицій, або спрощення конструкції, що може вплинути на бойові характеристики.
Для аналітиків і військових спостерігачів важливіше не абсолютна цифра на конкретну дату, а динаміка: як швидко поповнюється запас, як змінюється якість ракет і наскільки ефективно противник може знищувати пускові установки. Саме ці показники визначають реальну загрозу на найближчі місяці й роки.
