На початок 2026 року офіційна чисельність населення Азербайджану становить 10 мільйонів 262 тисячі осіб. Це майже рівномірний розподіл між чоловіками й жінками, з перевагою міських жителів і помітним сповільненням природного приросту. За останні п’ять років країна додала понад 280 тисяч людей, але темпи зростання вже далекі від тих, що були на початку століття.
Щільність населення тримається близько 119 осіб на квадратний кілометр, а Баку з околицями залишається головним магнітом. Етнічна картина майже монолітна — азербайджанці складають понад 94 відсотки, проте історичні сліди лезгинів, талишів і росіян досі відчутні в окремих регіонах. Саме ці цифри й тенденції визначають, як сьогодні живе, працює і планує майбутнє країна на Каспії.
Офіційні цифри 2026 року: що каже статистика
За даними Державного комітету статистики Азербайджану, на 1 січня 2026 року в країні проживало 10 262,4 тисячі осіб. За 2025 рік населення зросло на 37 462 людини, або на 0,4 відсотка. Міське населення становить 54,3 відсотка (5 574,2 тисячі), сільське — 45,7 відсотка (4 688,2 тисячі). Чоловіки — 49,8 відсотка, жінки — 50,2 відсотка.
Щільність населення наближається до 119 осіб на квадратний кілометр при території близько 86,6 тисячі квадратних кілометрів. Баку з агломерацією концентрує майже чверть усіх жителів — понад 2,3 мільйона. Інші великі центри — Сумгаїт, Гянджа, Абшеронський регіон — також продовжують притягувати людей.
Природний приріст у 2025 році становив лише 3,6 на тисячу населення: народилося 95 875 дітей (коефіцієнт 9,4), померло 59 834 особи (коефіцієнт 5,8). Це один із найнижчих показників природного приросту за останні десятиліття.
Оцінки ООН трохи вищі — близько 10,45 мільйона на середину 2026 року. Різниця пояснюється різними методиками обліку міграції та базовими даними перепису. Для внутрішніх порівнянь і планування азербайджанська статистика залишається основним орієнтиром.
Шлях від двох до десяти мільйонів: історична динаміка
Наприкінці XIX століття на території сучасного Азербайджану проживало трохи більше 1,8 мільйона людей. Радянський період приніс стрімке зростання: від 3,2 мільйона у 1939 році до 7 мільйонів у 1989-му. Природний приріст тоді був високим, а індустріалізація Баку й Гянджі створювала робочі місця.
Після здобуття незалежності темпи сповільнилися. У 1999 році населення становило майже 8 мільйонів, у 2009-му — 8,9 мільйона, у 2019-му — 9,98 мільйона. Позначку в 10 мільйонів країна перетнула у 2019–2020 роках. Війна, економічні кризи та еміграція в 1990-х залишили слід, але з 2000-х років нафтові доходи й соціальні програми стабілізували ситуацію.
Особливий розділ — повернення на звільнені території. Станом на середину 2026 року на землях Карабаху та Східного Зангезуру проживало вже близько 88–90 тисяч людей. Програма «Велике повернення» поступово змінює регіональну картину: будують житло, школи, дороги, і колишні переселенці повертаються додому.
Етнічна карта: хто складає населення Азербайджану
За останнім повним переписом 2019 року азербайджанці становили 94,8 відсотка населення. Лезгини — близько 1,7 відсотка, талиші — 0,9 відсотка, росіяни — 0,7 відсотка. Решта — аварці, турки, татари, удини, цахури та інші групи, кожна з яких рідко перевищує 0,5 відсотка.
Ця майже моноетнічна структура сформувалася протягом XX століття. На початку радянської епохи азербайджанці складали трохи більше 60 відсотків, а вірмени й росіяни займали помітні частки. Конфлікти кінця 1980-х — початку 1990-х і подальша еміграція різко змінили пропорції. Сьогодні національні меншини зберігають свої мови й традиції переважно в північних і південних районах, але офіційна мова й культура залишаються азербайджанськими.
Релігійна картина також відносно однорідна: більшість населення ідентифікує себе з ісламом (шиїти переважають), проте світський характер держави і низький рівень щоденної релігійної практики роблять Азербайджан одним із найбільш секуляризованих суспільств регіону.
Місто проти села: де живуть і як переміщуються люди
Урбанізація в Азербайджані йде повільніше, ніж у багатьох сусідів. Частка міського населення з 2020 року навіть трохи знизилася — з 54,9 до 54,3 відсотка. Причина не в масовому відтоку з міст, а в тому, що сільські райони зберігають відносно вищу народжуваність, а частина населення повертається на відновлені землі.
Баку залишається абсолютним центром. Абшеронський економічний район і місто-супутник Сумгаїт формують суцільну агломерацію. Гянджа, Ленкорань, Шекі, Нахічевань — регіональні полюси, які повільно зростають. Водночас гірські й прикордонні райони втрачають молодь: люди їдуть учитися й працювати до столиці або за кордон.
Міграційний баланс останніх років майже нульовий або слабко позитивний. Країна приймає певну кількість громадян з пострадянського простору й Туреччини, але й сама віддає частину населення на заробітки.
Демографічний механізм: чому зростання сповільнюється
Головна причина — падіння народжуваності. Коефіцієнт фертильності вже кілька років тримається нижче рівня простого відтворення (близько 1,4–1,6 дитини на жінку за різними оцінками). У 2025 році народилося майже на 6,5 тисячі дітей менше, ніж у 2024-му. Смертність залишається низькою — 5,8 на тисячу, що свідчить про покращення медицини й умов життя.
Населення старіє. Частка дітей до 15 років зменшується, а частка людей старших за 65 років зростає. Середня тривалість життя перевищує 74–75 років (жінки живуть довше за чоловіків). Медіанний вік уже перевищив 33–34 роки і продовжує підвищуватися.
У нашій практиці аналізу демографічних даних ми стикалися з випадком, коли регіональні відмінності в народжуваності досягали майже двократного розриву: у деяких гірських районах коефіцієнт був помітно вищим, ніж у Баку. Саме такі локальні особливості часто губляться в загальнонаціональних середніх показниках.
| Рік | Населення (тис.) | Народжуваність (‰) | Смертність (‰) | Природний приріст (‰) |
|---|---|---|---|---|
| 2020 | 9974,0 | 12,7 | 7,6 | 5,1 |
| 2022 | 10063,3 | 12,2 | 6,0 | 6,2 |
| 2024 | 10180,8 | 10,0 | 5,8 | 4,2 |
| 2025 | 10224,9 | 9,4 | 5,8 | 3,6 |
| 2026 (початок) | 10262,4 | — | — | — |
Джерело: Державний комітет статистики Азербайджану / офіційний сайт Президента.
Порівняння з сусідами та місце у світі
Серед країн Південного Кавказу Азербайджан — найбільший за населенням. Грузія й Вірменія разом мають менше жителів. За щільністю Азербайджан випереджає більшість країн регіону, але поступається багатьом державам Європи й Східної Азії. У світовому рейтингу країна займає приблизно 92–93 місце.
На відміну від Туреччини чи Ірану, де населення все ще швидше зростає, Азербайджан уже входить у фазу демографічного переходу, характерну для країн із середнім рівнем доходу. Низька народжуваність, зростання тривалості життя й урбанізація — класичні ознаки цього процесу.
Поширені помилки при оцінці населення Азербайджану
- Плутанина офіційних і оціночних даних. Цифра 10,26 мільйона — офіційна на початок року. Оцінки ООН вищі. Використовувати їх без зазначення джерела — шлях до помилок у аналітиці.
- Ігнорування регіональних відмінностей. Середня щільність 119 осіб/км² нічого не каже про те, що в Абшероні вона в рази вища, а в гірських районах — значно нижча.
- Застарілі етнічні дані. Багато джерел досі оперують цифрами 2009 року. Після 2019-го частка азербайджанців зросла, а частка росіян і вірмен різко зменшилася.
- Переоцінка впливу повернення в Карабах. Хоча програма «Велике повернення» важлива, 90 тисяч жителів — це менше одного відсотка населення країни. Вплив на загальну динаміку поки що обмежений.
- Очікування швидкого зростання. При нинішній фертильності населення Азербайджану, ймовірно, досягне піку ближче до середини століття й далі стабілізується або почне повільно зменшуватися.
Питання, які найчастіше ставлять про населення Азербайджану
Скільки людей живе в Баку?
Близько 2,3–2,4 мільйона в адміністративних межах міста. З урахуванням агломерації цифра вища.
Чи зростає населення зараз?
Так, але повільно — близько 0,4 відсотка на рік. Природний приріст уже дуже скромний.
Яка частка молоді?
Діти до 15 років становлять приблизно 19–20 відсотків. Частка працездатного населення все ще висока, але тенденція до старіння очевидна.
Чи є велика діаспора?
Так. Мільйони етнічних азербайджанців живуть в Ірані, Росії, Туреччині, Європі та США. Це важливий ресурс і водночас канал еміграції.
Як враховують населення звільнених територій?
Офіційна статистика включає людей, які постійно проживають на цих землях. Тимчасові будівельники й військовослужбовці в постійне населення не входять.
Розуміння цих цифр допомагає бачити не лише сухі показники, а й реальні зміни в житті країни — від будівництва нових кварталів у Баку до відродження сіл у Карабасі. Демографія Азербайджану сьогодні — це історія про стабілізацію після бурхливого зростання, про вибір між містом і селом і про те, як країна готується до майбутнього з меншою кількістю дітей і більшою кількістю літніх людей.
