Російський розвідувальний безпілотник Мерлін-ВР, відомий також просто як дрон Мерлін, залишається одним із найдорожчих і найрідкісніших апаратів у арсеналі окупаційних військ. Його вартість сягає близько 300 тисяч доларів, а можливості тривалого спостереження на висоті до п’яти кілометрів роблять його цінним інструментом для коригування артилерії та глибокої розвідки.
Апарат розроблений Смоленським науково-дослідним інститутом сучасних телекомунікаційних технологій і вперше представлений у 2021 році. Попри заявлені «гібридні» переваги, реальні зразки, здобуті українськими підрозділами, виявили звичайний двигун внутрішнього згоряння та імпортну оптику. Станом на 2026 рік дрон продовжує з’являтися над фронтом, але регулярно знищується українськими FPV-операторами та засобами ППО.
Ця стаття зібрала перевірені технічні дані, механізми роботи, бойовий досвід і практичні спостереження, щоб дати повну картину як початківцям, так і тим, хто вже глибоко занурений у тему безпілотних систем.
Історія створення та шлях від експерименту до бойового застосування
У вересні 2021 року Смоленський науково-дослідний інститут сучасних телекомунікаційних технологій показав експериментальний зразок, назвавши його Мерлін-ВР. Розробники позиціонували апарат як наступника моделі Мерлін-21БМ і наголошували на збільшеній тривалості польоту, високій стелі та зниженій акустичній помітності. Офіційних даних про повномасштабні випробування чи серійне виробництво майже немає — дрон з самого початку залишався експериментальним.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Мерлін-ВР швидко опинився на фронті. Перше підтверджене збиття зафіксували вже в червні 2022 року. Далі апарат з’являвся в звітах Генерального штабу, Повітряних сил і окремих бригад на різних напрямках — від Херсонщини та Миколаївщини до Лиманського і Запорізького. За відкритими даними українських військових джерел, до середини 2026 року кількість підтверджених втрат вимірюється десятками, а загальна оцінка наявних одиниць у російських військах не перевищує півтори сотні.
Цікаво, що навіть через п’ять років після презентації Мерлін-ВР так і не став масовим. Обмеження на імпортні комплектуючі, висока ціна і складність обслуговування стримують масштабування. Водночас кожна втрата відчутно б’є по бюджету, бо заміна такого апарата коштує значно дорожче за десятки звичайних FPV-дронів.
Конструкція та принцип роботи: що ховається під обшивкою
Мерлін-ВР побудований за класичною літаковою схемою високоплана з прямим крилом. Довжина фюзеляжу становить 2,02 метра, розмах крил — 4,9 метра. Така геометрія забезпечує стійкість на великих висотах і дозволяє триматися в повітрі до десяти годин. Зліт відбувається з катапульти з гумовим джгутом, посадка — на парашуті з пневматичною подушкою. Це робить апарат незалежним від злітно-посадкових смуг і зручним для використання з польових позицій.
Силова установка виявилася значно прозаїчнішою, ніж обіцяли. Розробники заявляли про гібридний двигун, який нібито дозволяє переходити на електричний режим для мінімального шуму. Розбір збитих зразків показав звичайний двигун внутрішнього згоряння. Як паливний бак часто використовують звичайну пластикову каністру з ручкою — рішення, яке здешевлює виробництво, але знижує надійність у бойових умовах.
Найцінніший елемент — оптико-електронна станція. Вона працює у видимому та інфрачервоному діапазонах і дозволяє виявляти техніку та особовий склад на відстані до 30 кілометрів. Серцем системи є французька тепловізійна матриця Lynred (Ulis) PICO1024 з роздільною здатністю 1024×768 пікселів. Саме завдяки цій оптиці Мерлін-ВР здатен коригувати артилерійський вогонь у режимі реального часу, передаючи координати на командні пункти.
Практична дальність стійкого зв’язку зазвичай обмежується 150–200 кілометрами, хоча заявлені 600 кілометрів іноді фігурують у російських матеріалах. На висоті 4,5–5 кілометрів апарат майже недосяжний для більшості переносних засобів ППО, але стає помітним для радіолокаційних станцій і спеціалізованих українських розвідників.
Технічні параметри та порівняння з іншими російськими розвідниками
Щоб зрозуміти місце Мерліна-ВР серед інших російських БПЛА, варто зіставити ключові характеристики. Нижче наведена таблиця з узагальненими даними з відкритих джерел.
| Параметр | Мерлін-ВР | Орлан-10 | Орлан-30 | Supercam S350 |
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 2,02 м | ≈1,8 м | ≈2,0 м | ≈1,5–1,8 м |
| Розмах крил | 4,9 м | ≈3,1 м | ≈3,5–4 м | ≈3,2 м |
| Тривалість польоту | до 10 год | 10–16 год | до 12–15 год | до 4–6 год |
| Максимальна висота | 4500–5000 м | до 5000 м | до 5000 м | до 4000–5000 м |
| Корисне навантаження | 6,5–8 кг | до 5 кг | до 8 кг | до 3–5 кг |
| Швидкість | 70–140 км/год | 70–150 км/год | 70–150 км/год | 60–120 км/год |
| Орієнтовна вартість | ≈300 тис. $ | значно нижча | вища за Орлан-10 | середня |
Дані узагальнені з відкритих технічних описів та звітів українських військових аналітиків. Мерлін-ВР виграє за якістю оптики та стабільністю на великій висоті, але програє за масовістю виробництва та вартістю. Орлан-10 і Орлан-30 залишаються значно поширенішими і дешевшими в експлуатації.
Роль у бойових діях: як Мерлін-ВР вписується в систему розвідки-ударів
Основне завдання дрона — тривале спостереження за тактичною глибиною та точне наведення вогню. Оператор може працювати в автоматичному режимі (апарат облітає задані координати) або напівавтоматичному (коригує траєкторію вручну). Після виявлення цілі координати передаються артилерійським розрахункам або реактивним системам залпового вогню. Час від виявлення до удару скорочується до кількох хвилин.
У 2025–2026 роках з’явилися повідомлення про використання Мерліна-ВР як ретранслятора для FPV-дронів. Апарат піднімається на велику висоту і забезпечує зв’язок ударним дронам, які працюють у зонах сильного радіоелектронного придушення. Це підвищує ефективність «рою», але одночасно робить Мерліна пріоритетною ціллю для українських підрозділів безпілотних систем.
За моїм досвідом аналізу відкритих джерел протягом останніх трьох років, найбільша цінність апарата проявляється саме в комплексному застосуванні: один Мерлін-ВР може забезпечувати даними одразу кілька артилерійських батарей. Втрата такого «ока» тимчасово «сліпить» цілий сектор фронту.
Поширені міфи та помилки в оцінці можливостей дрона
Навколо Мерліна-ВР сформувалося кілька стійких уявлень, які не відповідають реальності. Розберемо найпоширеніші.
- Міф про повну безшумність. Заяви про гібридний двигун не підтвердилися. Акустична помітність нижча, ніж у багатьох китайських аналогів, але в тиху погоду дрон чути за кілька кілометрів.
- Міф про невразливість на висоті 5 км. Хоча переносні ЗРК рідко дістають апарат, радіолокаційні станції та спеціалізовані українські розвідники-мисливці успішно його виявляють і супроводжують.
- Міф про серійне виробництво. Кількість апаратів обмежена. Кожна втрата відчутна, і заміна відбувається повільно через залежність від імпортних комплектуючих.
- Помилка переоцінки дальності. Заявлена дальність 600 км стосується теоретичного пробігу на одному баку. Практична дальність зі стійким відеозв’язком значно менша і залежить від умов радіоелектронної боротьби.
- Помилка ігнорування імпортної оптики. Французька матриця — сильна сторона, але саме вона робить апарат залежним від санкційних каналів постачання.
Ці міфи часто підживлюються російською пропагандою. Реальність, яку показують українські оператори, значно прозаїчніша: дорогий, але вразливий інструмент, який можна і потрібно збивати.
Практичні кейси збиттів і уроки для протидії
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли в березні 2026 року підрозділи Сил безпілотних систем знищили одразу чотири Мерліни-ВР у районі Гуляйполя протягом кількох днів. Оператори використовували комбінацію радіолокаційного виявлення та дешевих FPV-дронів-мисливців. Кожен збитий апарат коштував росіянам близько 300 тисяч доларів, а сектор тимчасово втрачав якісну розвідку.
Інший показовий епізод — робота прикордонного підрозділу «Фенікс» у травні 2026 року на Донеччині. Оператори виявили апарат, супроводили його і знищили, після чого оприлюднили відео. Такі дії демонструють, що навіть рідкісні й дорогі цілі стають звичайними, коли система виявлення та ураження працює злагоджено.
Уроки очевидні: висота польоту не гарантує безпеки, а якісна оптика робить дрон пріоритетною ціллю. Українські підрозділи вже відпрацювали алгоритми полювання, і частота збиттів Мерлінів-ВР у 2025–2026 роках лише зростає.
Питання, які найчастіше виникають щодо Мерліна-ВР
Чому дрон такий дорогий? Основна причина — високоякісна імпортна оптика та обмежений тираж. Виробництво не вийшло на економію масштабу, тому кожна одиниця залишається штучним виробом.
Чи є гібридний двигун насправді? Ні. У збитих зразках виявлено звичайний двигун внутрішнього згоряння. Заяви про гібрид не підтвердилися фізичним розбором.
Наскільки ефективна його оптика вночі? Тепловізійна матриця дозволяє виявляти теплові сигнатури техніки та людей навіть у темряві чи через дим. Це одна з найсильніших сторін апарата.
Чи можна його збити звичайним FPV? Так. Багато підтверджених збиттів здійснено саме FPV-дронами-мисливцями, які підходять на близьку відстань і вражають апарат у повітрі.
Скільки таких дронів ще залишилося? За оцінками українських джерел, загальна кількість у російських військах не перевищує півтори сотні. Кожна втрата помітно зменшує можливості розвідки на конкретній ділянці.
Чек-лист: ознаки присутності та способи реагування
Якщо ви працюєте з інформацією про повітряну обстановку або просто хочете краще розуміти, що відбувається над фронтом, скористайтеся цим коротким списком.
- Великий розмах крил (майже 5 метрів) і характерний силует високоплана — перша візуальна ознака.
- Тривалий час перебування в повітрі на висоті понад 3–4 км без помітних маневрів — типова поведінка розвідника.
- Поява артилерійських ударів із підвищеною точністю в секторі, де раніше працювали менш точні розвідники.
- Акустичний сигнал слабший, ніж у більшості китайських дронів, але все одно чутний у тиху погоду.
- Після виявлення — негайне інформування підрозділів протиповітряної оборони та операторів FPV-мисливців.
- Збереження уламків для технічного аналізу: особливо цінні матриця та електроніка.
Мерлін-ВР залишається дорогим і обмеженим ресурсом російської розвідки. Його сильні сторони — тривалість польоту та якісна оптика — компенсуються високою ціною, залежністю від імпорту та вразливістю до сучасних українських засобів протидії. Кожне нове збиття не лише зменшує кількість апаратів, а й змушує противника витрачати значно більше ресурсів на підтримку розвідувальної мережі.
