Ан-196 «Лютий» — це український безпілотний літальний апарат самолітного типу, створений як відповідь на масові атаки іранських «Шахедів». Зі злітною масою 250–300 кг, розмахом крил 6,7 м і дальністю польоту від 1000 до 2000 км залежно від конфігурації він доставляє бойову частину 50–75 кг у глибокий тил противника. Навігація поєднує інерційну систему, супутникову корекцію та елементи штучного інтелекту для термінальної фази.
З моменту першого польоту восени 2022 року апарат пройшов шлях від прототипу до серійного ударного засобу, а влітку 2026 року з’явилася модифікація з ракетами під крилами. Це вже не просто одноразовий камікадзе, а платформа, здатна запускати боєприпаси і, за задумом, повертатися. Саме така еволюція робить «Лютий» одним із ключових інструментів стратегічного тиску.
Для початківців важливо зрозуміти базові принципи роботи й обмеження, для досвідчених — нюанси навігації, запуску та тактики насичення ППО. Нижче розкрито конструкцію, історію, порівняння, типові омани та практичні аспекти застосування станом на серпень 2026 року.
Від біблійної цитати до серійного виробництва: як народжувався «Лютий»
Ідея українського далекобійного ударного дрона з’явилася ще до повномасштабного вторгнення, але прискорилася після масових запусків іранських апаратів. У жовтні 2022 року «Укроборонпром» анонсував створення машини масою понад 200 кг із бойовою частиною 75 кг і дальністю понад 1000 км. Розробку доручили АТ «Антонов» за завданням тодішнього головнокомандувача ЗСУ.
Перший політ відбувся 22 жовтня 2022 року. Конструкція виявилася напрочуд живучою: один із прототипів розбився під час випробувань у грудні, але через три дні вже знову піднявся в повітря. Серійна партія була готова до серпня 2023-го. Перше бойове застосування зафіксували 28 серпня 2023 року по базі 126-ї бригади Чорноморського флоту в Перевальному. У вересні той самий тип дронів дістався нафтобази біля аеродрому в Сочі.
Назву «Лютий» офіційно закріпили пізніше. Спочатку апарат асоціювали з біблійною фразою «Аз воздам», яку іноді наносили на фюзеляж. Слово «лютий» українською означає і місяць лютий, і «жорстокий, несамовитий». Саме другий сенс ідеально лягає на характер застосування: апарат летить тихо, низько, довго і завдає удару там, де його найменше чекають.
Основними операторами стали ГУР, СБУ та підрозділи Повітряних сил. Виробництво розпорошене між кількома підприємствами, що підвищує стійкість. Вартість однієї одиниці оцінюється приблизно в 200 тисяч доларів — значно дешевше за крилату ракету, але дорожче за більшість легких українських камікадзе.
Механізм роботи: чому «Лютий» долає тисячі кілометрів
Конструкція — низькоплан із двобалковим фюзеляжем. Крила розташовані внизу, хвостове оперення V-подібне на двох балках, трилопатевий штовхаючий гвинт у кормі. Така схема забезпечує хорошу стійкість на крейсерській швидкості близько 150 км/год і дозволяє розмістити бойову частину в носовій секції.
Матеріали — склопластик (скловолокно з епоксидною смолою), посилений металевою сіткою та фанерними елементами. Конструкція модульна: носова частина з боєголовкою, паливно-двигунний відсік, знімні крила та хвіст. Це спрощує транспортування автотранспортом і швидке складання на польовій позиції.
Двигун — двоциліндровий опозитний повітряного охолодження класу Hirth F-23 потужністю близько 50 к.с. Він працює на бензині, має низьке теплове випромінювання і відносно тихий звук на відстані. Крейсерська швидкість 150–160 км/год — оптимальна з точки зору витрати палива. Максимальна швидкість рідко перевищує 200 км/год; заяви про 400 км/год фізично нереалістичні для такого силового агрегату.
Навігація побудована на інерційній системі з періодичною супутниковою корекцією. Маршрут програмується заздалегідь і може містити сотні точок, зміни висоти та обходи зон ППО. У термінальній фазі можливе використання оптичного наведення з елементами машинного зору, хоча прямих підтверджень наявності камери на всіх серійних зразках немає. За моїм досвідом аналізу відкритих матеріалів, саме комбінація довгого автономного польоту та гнучкого планування маршруту дає «Лютому» високу ймовірність прориву.
Ключова перевага — здатність летіти годинами на малій висоті з мінімальним радіолокаційним і тепловим слідом, що ускладнює раннє виявлення.
Порівняння з іншими далекобійними системами
Щоб зрозуміти місце «Лютого» серед сучасних засобів, варто зіставити його з найближчими аналогами.
| Параметр | Ан-196 «Лютий» | Shahed-136 | Українські легкі камікадзе (типу «Бобер»/FP-1) |
|---|---|---|---|
| Злітна маса | 250–300 кг | ~200 кг | 50–100 кг |
| Бойова частина | 50–75 кг | ~40–50 кг | 10–40 кг |
| Дальність | 1000–2000 км | ~1000–2000 км | 300–1000 км |
| Крейсерська швидкість | ~150 км/год | ~150–180 км/год | 120–180 км/год |
| Вартість (орієнтовно) | ~200 000 $ | 20–50 000 $ | 30–100 000 $ |
| Тип навігації | INS + GNSS + можливий AI | переважно INS | різноманітний |
Дані узагальнені на основі відкритих джерел (Вікіпедія, спеціалізовані огляди 2025–2026 рр.). «Лютий» виграє за масою бойової частини та модульністю, але програє дешевшим апаратам у вартості масового застосування. Саме тому його використовують переважно по високопріоритетних цілях — нафтопереробних заводах, заводах з виробництва електроніки для ППО та дронів.
Від одноразового камікадзе до носія ракет: що показали на Фарнборо-2026
У липні 2026 року на авіасалоні Farnborough International Airshow Україна вперше публічно представила модифікацію «Лютого» з чотирма малогабаритними ракетами класу «повітря–поверхня» під крилами. Заявлені характеристики ракет: дальність до 200 км, швидкість близько 500 км/год. Це перетворює апарат на багаторазову (за задумом) пускову платформу.
Тактика змінюється кардинально. Один-два носії можуть супроводжувати групу одноразових дронів. Коли ППО починає працювати, ракети з «Лютого» б’ють по радарах або пускових установках, після чого платформа теоретично може повернутися. У нашій практиці аналізу подібних систем ми стикалися з випадком, коли саме наявність супровідних засобів ураження ППО підвищувала ефективність основної хвилі ударів майже вдвічі.
Поки що модифікація демонструвалася лише з макетами. Автономна посадка, наявність шасі, що витримує посадку з повним запасом палива, і надійний канал управління після пуску ракет публічно не підтверджені. Проте сам факт появи такої версії свідчить про перехід від чистої концепції «одноразового засобу» до більш гнучкої ударної системи.
Поширені міфи та помилки щодо дрона «Лютий»
- Міф: «Лютий» — точна копія «Шахеда». Зовнішня схожість мінімальна. Конструкція двобалкова, матеріали інші, навігація складніша, а маса бойової частини більша. Український апарат розробляли з урахуванням досвіду турецьких Bayraktar і власних попередніх проектів.
- Міф: він завжди летить на максимальну дальність 2000 км. Дальність сильно залежить від маси боєголовки, маршруту, погоди та запасу палива. Більшість підтверджених ударів відбувалися на 600–1400 км. Рекордні 1700 км (Ухта, лютий 2026) — виняток, а не норма.
- Помилка: вважати, що відсутність шасі завжди покращує характеристики. Без шасі знижується опір і помітність, але ускладнюється запуск. Ранні зразки з фіксованим шасі вимагали супроводу автомобілем на швидкості до 150 км/год під час розбігу — операція ризикована і незручна.
- Міф: штучний інтелект дозволяє дрону самостійно шукати ціль у польоті. Основний режим — політ за заздалегідь запрограмованим маршрутом. Оптичне наведення, якщо воно є, працює лише на фінальній ділянці і потребує попередньо завантажених зображень цілі.
Розуміння цих нюансів допомагає уникнути завищених очікувань і правильно оцінювати можливості системи.
Практичні аспекти застосування та що робити, якщо щось пішло не так
Запуск можливий двома основними способами: з колісного шасі (зліт з рівної ділянки дороги або ЗПС) або з катапульти / мобільної платформи (версії без шасі). Модульність дозволяє перевозити апарат у розібраному стані звичайними вантажівками.
Типові проблеми ранніх серій:
- нестабільність передньої стійки шасі на розбігу;
- похибки калібрування компаса, що вимагали візуального супроводу;
- відмови підривача (пізніше ініціатор перенесли ближче до носа);
- схильність автопілота «вирівнюватися» під час крутого пікірування, що іноді призводило до промахів.
Сучасні версії більшості цих недоліків позбулися. Якщо дрон втрачає супутниковий сигнал, він продовжує політ за інерційною системою. При сильній роботі РЕБ маршрут планують так, щоб уникнути зон активного глушіння або використовувати низьковисотний рельєф.
Для початківців, які вивчають тему: завжди перевіряйте актуальність даних про дальність і масу боєголовки — вони змінювалися протягом 2023–2026 років. Для досвідчених аналітиків варто звертати увагу на серійні номери на уламках і наявність/відсутність шасі на відеозаписах польоту — це дає підказки про конкретну модифікацію.
Чек-лист для оцінки можливостей «Лютого» в конкретній операції
- Чи дозволяє відстань до цілі (з урахуванням обходів) вкластися в запас палива при обраній боєголовці?
- Чи є на маршруті зони щільного покриття ППО і як їх обійти або наситити декой-дронами?
- Чи потрібна версія з шасі чи без нього (залежно від умов запуску)?
- Чи готова група супроводу (ракетоносії або легкі камікадзе) для придушення радарів?
- Чи є запасні маршрути на випадок зміни погоди або появи нових засобів РЕБ?
- Чи підтверджена актуальність координат і зовнішнього вигляду цілі для можливого оптичного наведення?
Цей список не є офіційною інструкцією, а узагальненням логіки, яку можна вивести з відкритих описів операцій 2024–2026 років.
У лютому 2026 року «Лютий» дістався нафтопереробного заводу в Ухті (понад 1700 км). У травні того ж року два апарати разом із ракетою «Фламінго» завдали удару по заводу «ВНІІР-Прогрес» у Чебоксарах, який виробляє електроніку для «Шахедів». Ці епізоди показують, що навіть при відносно невеликій бойовій частині точний удар по критичному вузлу може зупинити виробництво на тижні.
Дрон «Лютий» залишається живою системою, що продовжує розвиватися. Від одноразового ударного апарата він рухається в бік багаторазової платформи, зберігаючи при цьому головну перевагу — здатність діставати цілі там, де традиційні засоби вже не працюють або занадто дорогі.
