Ірина Дмитрівна Фаріон (29 квітня 1964 — 19 липня 2024) — українська мовознавиця, докторка філологічних наук, професорка, політична і громадська діячка. Вона народилася і майже все життя прожила у Львові, де викладала в Національному університеті «Львівська політехніка», захищала українську мову в публічному просторі та була народною депутаткою України VII скликання. Її життя трагічно обірвалося внаслідок замаху 19 липня 2024 року.
Фаріон увійшла в історію як одна з найпослідовніших і найгостріших захисниць української мови. Її позиція часто викликала бурхливі дискусії, але науковий доробок і багаторічна педагогічна робота залишили помітний слід у філології та суспільному житті.
Вона поєднувала академічну кар’єру з активною громадською позицією, була членом Політради ВО «Свобода» і протягом багатьох років залишалася помітною фігурою у львівському і всеукраїнському публічному просторі.
Дитинство та освіта
Ірина Фаріон народилася 29 квітня 1964 року у Львові в родині простих службовців. Батько, Дмитро Іванович Фаріон (1922–2004), працював слюсарем-сантехніком на Львівському заводі газової апаратури. Мати, Ярослава Степанівна (у дівоцтві Сліпець), довгі роки працювала бібліотекаркою, зокрема в юнацькій бібліотеці.
Навчалася у Львівській середній школі № 75 імені Лесі Українки. Після школи деякий час працювала бібліотекаркою. У 1982 році вступила на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «українська філологія». Закінчила університет у 1987 році з відзнакою, отримавши кваліфікацію філолога і викладача української мови та літератури.
Ще під час навчання почала працювати лаборанткою кафедри загального мовознавства. Після закінчення університету продовжила роботу в університеті, зокрема очолювала Центр україністики на кафедрі фольклористики.
Наукова та викладацька діяльність
З 1 вересня 1991 року Ірина Фаріон почала викладати в Національному університеті «Львівська політехніка». Там вона пройшла шлях від асистентки до професорки кафедри української мови Інституту гуманітарних і соціальних наук. Викладала українську мову як іноземну, культуру мови, історію української літератури.
У 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX століття (прізвищеві назви)» під керівництвом професора Михайла Худаша. У 2015 році, вже у зрілому віці, захистила докторську дисертацію «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII століттях» (науковий консультант — член-кореспондент НАН України професор Василь Німчук).
Науковий доробок Фаріон включає кілька монографій, посібник, колективні праці та понад 150–200 наукових статей. Вона досліджувала історію української мови, антропоніміку, суспільний статус мови в різні історичні періоди. Окрему увагу приділяла популяризації української книжки і культури мови.
У 2011–2019 роках реалізовувала проєкт «Від книги до мети», спрямований на популяризацію читання. Також вела авторські освітні ініціативи, зокрема курси з культури української мови та проєкти, присвячені боротьбі з невиправданими запозиченнями.
Політична кар’єра
У 2005 році Ірина Фаріон вступила до Всеукраїнського об’єднання «Свобода» і згодом увійшла до складу Політради партії. У 2006 та 2010 роках її обирали депутаткою Львівської обласної ради. У 2010 році на мажоритарному окрузі вона показала один із найвищих результатів у області.
На парламентських виборах 2012 року перемогла в одномандатному окрузі № 116 у Львівській області, набравши понад 68 % голосів. З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 року була народною депутаткою України VII скликання від ВО «Свобода». Працювала в Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти: очолювала підкомітет з питань вищої освіти, а з липня 2014 року була першою заступницею голови комітету.
У парламенті послідовно відстоювала питання мовної політики, освіти та культури. Після закінчення каденції продовжила громадську діяльність і викладання.
Громадська позиція та публічна діяльність
Ірина Фаріон була відома гострими і принциповими висловлюваннями щодо статусу української мови. Вона послідовно критикувала використання російської мови в публічному просторі, освітніх закладах і медіа, наголошуючи на необхідності повноцінного функціонування державної мови. Її позиція викликала як підтримку серед частини суспільства, так і гостру критику.
Вона вела авторські програми та YouTube-канали, де говорила про мову, історію, політику та культуру. Серед проєктів — «Велич особистості», «ПротиАнглізм», курси з культури мови. Фаріон неодноразово ставала учасницею публічних дискусій і конфліктів, пов’язаних із мовним питанням.
У травні 2024 року Львівський апеляційний суд поновив її на посаді професорки після попереднього звільнення і зобов’язав виплатити компенсацію. В останні місяці життя вона продовжувала публічну діяльність і збір коштів на потреби Збройних Сил України.
Цікаві факти з життя Ірини Фаріон
Деякі епізоди її біографії особливо яскраво характеризують характер і шлях.
- Членство в КПРС. Наприкінці 1980-х років короткочасно була членом Комуністичної партії. Пізніше пояснювала це необхідністю для наукової кар’єри в тодішніх умовах.
- Пізня докторська. Докторську дисертацію захистила у 51 рік — після багаторічної викладацької та громадської роботи.
- Високий результат на виборах. У 2012 році в мажоритарному окрузі набрала понад 68 % голосів — один із найкращих результатів у партії.
- Проєкти популяризації мови. Роками вела освітні ініціативи, спрямовані на підвищення мовної культури серед молоді та широкої аудиторії.
- Останні публічні кроки. Незадовго до загибелі оголосила збір на дрони для ЗСУ і працювала над новими історичними дослідженнями про українські імена.
Ці деталі показують людину, яка поєднувала академічну ґрунтовність із публічною принциповістю.
Замах і загибель
19 липня 2024 року близько 19:20–19:30 у Львові на вулиці Томаша Масарика, біля будинку, де проживала Ірина Фаріон, невідомий чоловік вистрілив їй у голову. Її терміново госпіталізували до лікарні Святого Пантелеймона в критичному стані. Попри зусилля лікарів, о 23:20 вона померла, не приходячи до тями.
Подія викликала широкий резонанс в Україні та за її межами. Було відкрито кримінальне провадження. Пізніше затримали підозрюваного. Похорон відбувся 22 липня 2024 року у Львові. Тисячі людей прийшли попрощатися з нею біля Гарнізонного храму та на Личаківському цвинтарі, де її поховали.
Смерть Ірини Фаріон стала одним із найгучніших політичних убивств в Україні під час повномасштабної війни. Вона залишила по собі наукові праці, учнів, публіцистичну спадщину і чітку позицію щодо місця української мови в житті суспільства. Її життєвий шлях — від львівської філологині до помітної публічної фігури — відображає складні й суперечливі процеси мовного і національного самоусвідомлення сучасної України.
