Ракета Х-35 (індекс 3М24, за класифікацією НАТО AS-20 Kayak для авіаційного варіанту та SS-N-25 Switchblade для корабельного) залишається одним із найбільш універсальних дозвукових засобів ураження надводних цілей у російському арсеналі. Вона здатна вражати кораблі водотоннажністю до 5000 тонн, працює в складних метеоумовах і може запускатися з кораблів, берегових комплексів, літаків і вертольотів.
Модернізовані версії Х-35У та Х-35УЕ збільшили дальність до 260 км, додали супутникову навігацію і можливість роботи по наземних об’єктах. Саме ця гнучкість зробила систему затребуваною не лише в Росії, а й у флотах Індії, В’єтнаму та низки інших країн.
Нижче розберемо історію створення, фізику польоту, порівняння з аналогами, реальні можливості та обмеження — без спрощень і без перебільшень.
Від ідеї до служби: як народжувалася «Харпунскі»
Розробка малогабаритної протикорабельної ракети в МКБ «Звезда» стартувала наприкінці 1970-х років. Радянський флот потребував відносно дешевого і компактного засобу, який можна було б розмістити навіть на невеликих кораблях і катерах. Поштовхом стали успіхи французьких «Екзосет» під час Фолклендської війни 1982 року та поява американського «Гарпуна».
Офіційне рішення прийняли в березні 1983 року. Головним конструктором став Георгій Хохлов. Перший пуск відбувся 5 листопада 1985 року. Далі пішли роки доопрацювань головки самонаведення — саме вона виявилася найскладнішим елементом. Фінансові труднощі 1990-х майже зупинили програму, але індійський контракт 1994 року на комплекс «Уран-Е» врятував проект. Поставки до Індії почалися вже в 1996 році.
Російський флот прийняв ракету на озброєння лише 2003 року після державних випробувань. Береговий комплекс «Бал» (3К60) увійшов до складу військ у 2004–2008 роках. Так з’явилася система, яку на Заході швидко охрестили «Харпунскі» через зовнішню схожість з американським прототипом.
Анатомія польоту: механізм роботи та система наведення
Х-35 — класична дозвукова крилата ракета нормальної аеродинамічної схеми з Х-подібним складним крилом і оперенням. Повітрозабірник маршового турбовентиляторного двигуна розташований знизу корпусу. Для корабельного і берегового варіантів додається твердопаливний стартовий прискорювач, який відстрілюється після набору швидкості.
Маршовий двигун працює на авіаційному керосині і забезпечує швидкість 0,8–0,85 Маха (приблизно 980–1050 км/год). Висота польоту на маршовій ділянці — 10–15 метрів над рівнем моря. На кінцевій ділянці ракета знижується до 3–5 метрів, майже «ковзаючи» по хвилях. Це різко зменшує дальність виявлення корабельними радарами і ускладнює роботу зенітних комплексів.
Наведення комбіноване. На маршовій ділянці працює інерціальна система (у модернізованих версіях — з корекцією від супутникової навігації ГЛОНАСС/GPS). На кінцевій ділянці вмикається активна радіолокаційна головка самонаведення АРГС-35 (у Х-35У — «Грань-К» з можливістю пасивного режиму). Дальність захоплення цілі у базової версії — близько 20 км, у модернізованої — до 50 км. Головка має високий рівень завадозахисту і здатна працювати при хвилюванні моря до 5–6 балів.
Бойова частина — проникаюча осколково-фугасна масою 145 кг. Вона розрахована на ураження кораблів водотоннажністю до 5000 тонн. Для більших цілей потрібен залп кількох ракет.
Ракета може виконувати протизенітні маневри («гірка», «змійка») і змінювати курс після старту на кут до ±90–130 градусів. Це дозволяє атакувати ціль не лише з носової, а й з бокової або кормової проекції.
Варіанти та платформи: від кораблів до літаків
Уніфікація — одна з головних переваг сімейства. Базова Х-35 (3М24) призначена переважно для корабельного комплексу «Уран» і берегового «Бал». Авіаційний варіант коротший (3,85 м замість 4,4 м) і легший, бо не потребує стартового прискорювача.
Х-35У — уніфікована версія з дальністю до 260 км, супутниковою корекцією і можливістю роботи по наземних радіоконтрастних і навіть нерадіоконтрастних цілях. Х-35УЕ — експортний варіант з новим, компактнішим двигуном і збільшеним запасом палива.
Носії:
- Кораблі: малі ракетні кораблі, фрегати, корвети (комплекс 3К24 «Уран»).
- Берегові комплекси: «Бал» / «Бал-Е» — чотири самохідні пускові установки по вісім ракет кожна, загальний залп до 32 ракет.
- Літаки: Су-24, Су-30, Су-34, Су-35, МіГ-29К, Ту-142 та інші.
- Вертольоти: Ка-27, Ка-28, Ка-52К.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми неодноразово стикалися з випадками, коли саме уніфікація дозволяла оперативно перекидати ракети з одного типу носія на інший без тривалої перепідготовки екіпажів.
Порівняння з конкурентами: Х-35 проти Harpoon та інших
Найчастіше Х-35 порівнюють з американським AGM-84/RGM-84 Harpoon. Обидві ракети дозвукові, маловисотні, з активною радіолокаційною головкою. Проте є суттєві відмінності.
| Параметр | Х-35 / Х-35У | Harpoon (базовий / Block II) |
|---|---|---|
| Дальність, км | 130 / 260 | 120–280 (залежно від модифікації) |
| Маса бойової частини, кг | 145 | 221–227 |
| Стартова маса (авіаційний варіант), кг | 520–550 | ~540–670 |
| Швидкість | 0,8–0,85 М | ~0,85 М |
| Вартість (орієнтовно, 2010-ті) | близько 0,5 млн USD | близько 1,2 млн USD |
Дані узагальнені за відкритими технічними описами виробників і довідковими матеріалами. Джерело: офіційні каталоги ФСВТС Росії та публічні специфікації Boeing.
Х-35 легша і дешевша, що дозволяє розміщувати більше ракет на невеликих платформах. Harpoon має потужнішу бойову частину і, за оцінками західних аналітиків, кращу захищеність у складному радіоелектронному середовищі. Французький Exocet MM40 і китайський C-802 займають нішу між ними за дальністю і масою боєголовки.
Поширені міфи та помилки щодо ракет Х-35
Навколо цієї системи накопичилося чимало перебільшень і спрощень. Розберемо найчастіші.
- «Дальність 500 км уже серійна». Окремі заяви 2021 року згадували можливість збільшення дальності, проте підтверджена характеристика модернізованої версії залишається в межах 260 км. Більші цифри стосуються експериментальних або перспективних варіантів.
- «Ракета майже невидима для радарів». Мала висота польоту і невеликі розміри дійсно ускладнюють виявлення, але сучасні корабельні РЛС з можливістю роботи по низьковисотних цілях і системи типу Aegis здатні її засікти. Ефективність залежить від конкретного комплексу ППО.
- «Одна ракета гарантовано топить есмінець». Бойова частина 145 кг ефективна проти кораблів до 5000 тонн. Для більших цілей потрібен залп. Один удар може вивести з ладу, але не обов’язково потопити.
- «Може точно вражати будь-які наземні об’єкти». Супутникова навігація дозволяє працювати по наземних цілях, проте точність і ефективність проти добре захищених або рухомих об’єктів нижча, ніж у спеціалізованих крилатих ракет великої дальності.
Ці помилки часто виникають через змішування характеристик різних модифікацій і рекламних матеріалів.
Бойове застосування та сучасні тенденції станом на 2026 рік
До 2022 року відкритих підтверджених бойових пусків майже не було. У 2021 році Су-34 виконували практичні стрільби Х-35У на Далекому Сході. Повномасштабне застосування почалося після лютого 2022 року. Берегові комплекси «Бал» використовували ракети як по морських, так і по наземних цілях на території України. За окремими оцінками, відсоток перехоплення Х-35 українськими засобами ППО був відносно низьким порівняно з деякими іншими типами ракет, хоча точні цифри залишаються суперечливими.
Станом на 2026 рік система залишається в строю. Росія продовжує виробництво модернізованих версій. Індія, В’єтнам і низка інших країн зберігають комплекси в боєздатному стані. Північна Корея створила власний варіант на базі Х-35 (Кимсон-3). Україна на основі досвіду роботи з подібними системами розробила власну ракету «Нептун».
За моїм досвідом відстеження відкритих джерел протягом останніх років, головний тренд — подальше збільшення дальності і покращення завадозахисту головки самонаведення, а також інтеграція з безпілотними платформами для попереднього цілевказання.
FAQ: відповіді на найпоширеніші питання
Чим відрізняється Х-35 від Х-35У?
Х-35У має збільшену дальність (до 260 км), супутникову навігацію, активні-пасивну головку самонаведення з дальністю захоплення до 50 км і можливість роботи по наземних цілях.
Чи можна запускати Х-35 з будь-якого літака?
Ні. Потрібна спеціальна підготовка носія, відповідне програмне забезпечення і підвіски. Основні платформи — Су-30/34/35, МіГ-29К та окремі патрульні літаки.
Наскільки ракета захищена від радіоелектронної боротьби?
Головка самонаведення має високий рівень завадозахисту, включаючи пасивний режим у модернізованих версіях. Проте повністю «невразливою» її вважати не можна — сучасні системи РЕБ продовжують розвиватися.
Скільки коштує одна ракета?
За даними 2010 року — близько 15 млн рублів (приблизно 0,5 млн доларів США на той момент). Сучасна ціна в відкритих джерелах не публікується.
Чи є у Х-35 ядерна версія?
Офіційно ні. Ракета розроблена як звичайна протикорабельна з осколково-фугасною бойовою частиною.
Чек-лист: що варто знати про можливості Х-35
- Перевірте, про яку саме модифікацію йдеться (базова чи У/УЕ) — характеристики суттєво відрізняються.
- Оцініть тип носія: від нього залежить максимальна дальність і профіль польоту.
- Врахуйте умови застосування — хвилювання моря, наявність РЕБ, щільність ППО противника.
- Пам’ятайте про необхідність залпу для великих цілей.
- Слідкуйте за оновленнями головки самонаведення — саме вона визначає живучість ракети в сучасних умовах.
Ракета Х-35 продовжує залишатися практичним і відносно доступним інструментом берегової оборони та ударів по надводних силах. Її сильні сторони — уніфікація, мала висота польоту і можливість масованого застосування. Обмеження — дозвукова швидкість і відносно невелика бойова частина порівняно з важчими крилатими ракетами. Розуміння цих нюансів дозволяє адекватно оцінювати як загрозу, яку вона створює, так і можливості протидії.