Ан-196 «Лютий» — український ударний безпілотник великої дальності, створений конструкторським бюро «Антонов» у відповідь на масовані атаки іранськими Shahed-136. Злітна маса 250–300 кг, бойова частина до 75 кг і заявлена дальність 1000–2000 км перетворили його на один із головних інструментів глибоких ударів по стратегічних об’єктах на території Росії.
Апарат поєднує відносно просту конструкцію зі склопластику, бензиновий двигун потужністю близько 50 к.с. і комбіновану систему наведення з елементами штучного інтелекту. Станом на середину 2026 року «Лютий» уже відпрацював по нафтопереробних заводах, військових заводах і навіть платформах у Каспійському морі, а в липні того ж року отримав нову багаторазову модифікацію з підкрильними ракетами.
Для початківців це приклад того, як українська промисловість швидко закрила критичну нішу. Для досвідчених — цікавий кейс еволюції від класичного камікадзе до носія керованої зброї, що змінює тактику протидії ешелонованій ППО.
Як народився «Лютий»: від наказу Залужного до серійного виробництва
Ідея далекобійного ударного БпЛА визріла влітку 2022 року, коли російська ППО та РЕБ суттєво знизили ефективність Bayraktar TB2. Тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний поставив завдання створити апарат, здатний доставляти бойову частину масою близько 75 кг на відстань понад 1000 км. У жовтні того ж року «Укроборонпром» публічно оголосив про старт робіт, а перший політ прототипу відбувся вже 22 жовтня 2022 року.
Розробку вело ДП «Антонов». Інженери використали досвід попереднього проєкту Ан-Бк-1 «Горлиця», але повністю переорієнтували машину на одноразове застосування. Перша серійна партія була готова до серпня 2023 року. Уже 28 серпня Сили спеціальних операцій застосували «Лютий» по базі 126-ї бригади берегової охорони Чорноморського флоту в Перевальному (Крим). Через місяць апарат дістався нафтобази біля Сочі — це стало першим підтвердженим ударом на велику відстань.
На початковому етапі виробництво залишалося обмеженим. ГУР і СБУ отримали невеликі партії, а Повітряні сили підключилися пізніше. Масштабування прискорилося після серії успішних ударів 2024 року, коли дрон став одним із основних засобів ураження російських НПЗ. Німецьке фінансування обсягом понад 100 млн євро, оголошене 2025 року, дозволило суттєво наростити випуск. Орієнтовна вартість одиниці стабільно оцінюється в близько 200 тисяч доларів США.
Аеродинаміка, матеріали та силовий агрегат під мікроскопом
Конструкція «Лютого» — низькоплан із двобалковим фюзеляжем і V-подібним оперенням. Розмах крила становить 6,7 м, довжина фюзеляжу — 4,4 м. Корпус виготовлений зі склопластику (скловолокно + епоксидна смола), посиленого металевою сіткою та елементами з фанери. Таке рішення забезпечує прийнятну міцність при відносно низькій вартості та дозволяє розбирати апарат на модулі: носову секцію з бойовою частиною, центральну частину з баком і двигуном, знімні крила та хвіст.
Силовий агрегат — двоциліндровий бензиновий двигун повітряного охолодження, за зовнішніми ознаками близький до німецького Hirth F-23 потужністю близько 50 к.с. Трилопатевий штовхаючий гвинт розташований у хвостовій частині. Крейсерська швидкість тримається в діапазоні 150–160 км/год, що дозволяє економити паливо на довгих маршрутах. Робоча висота зазвичай становить кілька тисяч метрів, хоча точні дані залишаються закритими.
Бойова частина — осколково-фугасна масою 50–75 кг (залежно від модифікації та завдання). У ранніх версіях частіше використовували близько 50 кг, пізніше з’явилися варіанти з посиленим зарядом. Шасі в базовій версії — фіксоване триопорне, що дозволяє зліт із ґрунтової або автомобільної дороги. У деяких модифікаціях 2025–2026 років шасі прибирали для зменшення радіолокаційної помітності та збільшення запасу палива.
Навігація без пілота: інерція, супутники та штучний інтелект на фініші
Через велику дальність і ризик впливу РЕБ «Лютий» не розрахований на постійний радіоканал керування. Основний маршрут прокладається заздалегідь і виконується в автономному режимі. На початковому етапі працює інерціальна навігаційна система з корекцією за супутниковими сигналами (GPS/GNSS). Ближче до цілі вмикається оптична головка самонаведення з елементами машинного зору та штучного інтелекту, яка дозволяє розпізнавати об’єкт і виконувати фінальне наведення навіть за умов часткового глушіння.
Саме комбінація інерції, супутникової корекції та термінального ШІ забезпечує ту точність, яку спостерігали на відео ударів по резервуарах НПЗ: дрон підлітає плавно, робить розворот і пікірує в потрібну точку.
Оператори заздалегідь програмують сотні точок маршруту, щоб обходити відомі зони ППО. У практиці застосування часто використовують «рої» з десятків апаратів різного типу, де частина виконує роль відволікаючих цілей, а «Лютий» йде на основний об’єкт.
Бойовий шлях 2023–2026: від Криму до Ухти за Уралом
Перші бойові епізоди 2023 року були обмеженими. Справжній розгін почався 2024-го. Дрон став одним із ключових інструментів кампанії проти російської нафтопереробки. Підтверджені удари включають Саратовський НПЗ (листопад 2024, дальність понад 600 км), завод «Купол» в Іжевську (липень 2025, близько 1300 км), підприємство ВНІІР-Прогрес у Чебоксарах (2025 і 2026), а також удар по НПЗ «Лукойл» в Ухті в лютому 2026 року — рекордна відстань близько 1700 км від кордону.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли один і той самий тип бойової частини застосовувався і проти резервуарів, і проти виробничих цехів. Результати сильно залежали від точки влучання: при попаданні в технологічне обладнання наслідки були значно важчими, ніж при ураженні відкритих резервуарів.
За оцінками аналітиків, українські далекобійні дрони (серед яких «Лютий» займає помітне місце) уразили значну частину номінальної потужності російських НПЗ. Окрім енергетики, цілями ставали підприємства ВПК, аеродроми та навіть морські платформи.
Порівняння з Shahed-136 та іншими далекобійними дронами
Нижче наведено порівняльну таблицю ключових параметрів на основі відкритих даних станом на 2026 рік.
| Параметр | Ан-196 «Лютий» | Shahed-136 | Інші українські аналоги (орієнтовно) |
|---|---|---|---|
| Злітна маса | 250–300 кг | близько 200 кг | 150–250 кг |
| Бойова частина | 50–75 кг | 40–50 кг | 20–60 кг |
| Дальність | 1000–2000 км | до 1500–2000 км | 800–1500 км |
| Крейсерська швидкість | 150–160 км/год | близько 180 км/год | 120–180 км/год |
| Орієнтовна вартість | ~200 000 USD | 20–50 000 USD | 50–150 000 USD |
| Тип застосування | одноразовий + нова багаторазова версія | одноразовий | переважно одноразовий |
Дані узагальнені з відкритих джерел (Wikipedia, Militarnyi, аналітичні звіти). «Лютий» дорожчий за Shahed, але несе важчу бойову частину і демонструє вищу точність термінального наведення. Порівняно з дешевшими українськими аналогами він займає нішу «важкого» далекобійного удару.
Революція на Фарнборо-2026: «Лютий» стає носієм ракет
У липні 2026 року на авіасалоні Farnborough International Airshow Україна вперше публічно показала модифікацію Ан-196 із чотирма керованими ракетами під крилами. Ракети мають заявлену дальність до 200 км і швидкість близько 500 км/год. Це кардинально змінює концепцію застосування.
Тепер частина апаратів може виконувати роль носіїв: вони супроводжують ударну групу, а при виявленні роботи ППО запускають ракети по радарах чи пускових установках. Після пуску носій теоретично здатен повернутися. Експерти відзначають, що така тактика перетворює «Лютий» на мисливця за засобами ППО і підвищує шанси основної групи камікадзе дістатися цілі.
За моїм досвідом відстеження публічних презентацій, поява багаторазової версії стала логічною відповіддю на зростання вартості одноразових апаратів і необхідність більш гнучкого застосування в умовах посилення російської протиповітряної оборони.
Поширені міфи про можливості дрона Лютий
- «Це повний аналог Shahed-136». Ні. Конструкція, маса бойової частини, система термінального наведення та вартість суттєво відрізняються. «Лютий» важчий і точніший, але значно дорожчий.
- «Дальність 2000 км — це стандарт для кожної одиниці». Максимальні значення досягаються в оптимізованих конфігураціях зі зменшеною бойовою частиною або без шасі. Реальна бойова дальність часто менша і залежить від маршруту та погоди.
- «Дрон невразливий для ППО». Ні. Великі розміри і відносно низька швидкість роблять його помітним. Успіх забезпечується маршрутизацією, маскуванням у рої та новими тактиками з ракетами.
- «Його можна запускати з будь-якої дороги». Базова версія дійсно використовує колісне шасі, але в практиці часто застосовують катапульти або спеціальні платформи, особливо для версій без шасі.
Обмеження платформи та як оператори їх обходять
Головні слабкі місця — низька швидкість, помітний радіолокаційний і тепловий слід, залежність від якості попереднього планування маршруту. При сильному РЕБ інерціальна система накопичує помилку, а оптична головка працює лише на фінальному етапі.
Оператори компенсують це кількома способами: детальним розвідувальним забезпеченням, використанням хибних цілей, зміною профілю висоти, запуском у нічний час і застосуванням нових носіїв ракет для придушення ППО. Чек-лист для розуміння ефективності конкретного удару включає:
- відстань до цілі та наявність відомих зон ППО на маршруті;
- тип бойової частини та характер об’єкта (резервуар, цех, радар);
- погодні умови та час доби;
- склад ударної групи (кількість відволікаючих апаратів);
- наявність даних про роботу ворожих засобів РЕБ у районі.
Для початківців важливо розуміти: «Лютий» — не «чарівна куля», а складний інструмент, ефективність якого залежить від усієї системи розвідки, планування та забезпечення. Для досвідчених спостерігачів цікавий саме процес еволюції — від простого камікадзе 2023 року до багаторазової платформи 2026-го, яка вже змінює тактику глибоких ударів.
