КН-23 ракета (офіційно Hwasong-11A або Hwasong-11Ga) — одноступенева твердопаливна балістична ракета малої дальності північнокорейського виробництва. Вона поєднує квазібалістичну траєкторію з можливістю маневрування в атмосфері, що ускладнює перехоплення сучасними системами ППО. Стартова маса базової версії становить близько 3415 кг, дальність із стандартною бойовою частиною 500 кг сягає 450–690 км, а з полегшеною — до 690–900 км.
Ракета з’явилася публічно у 2018 році, пройшла серію випробувань у 2019-му і з кінця 2023 року активно застосовується російськими військами проти України. За цей час її точність помітно зросла завдяки бойовому досвіду та спільній модернізації. Сьогодні КН-23 є одним із найбільш перевірених у реальних умовах зразків північнокорейської ракетної техніки і важливим елементом регіонального балансу сил на Корейському півострові.
Як формувалася конструкція і чому обрали тверде паливо
Розробка КН-23 розпочалася орієнтовно у 2017–2018 роках на заводі February 11 Plant у Хамхин. Перший статичний тест двигуна зафіксований у жовтні 2017-го. Публічна демонстрація відбулася під час параду 8 лютого 2018 року, а перший політ — 4 травня 2019-го поблизу Вонсана: дальність 240 км при апогеї 60 км. Уже через п’ять днів два наступні пуски показали дальності до 420 км. До липня того ж року ракета досягла 690 км при апогеї близько 50 км.
Вибір твердого палива був принциповим. На відміну від попередніх рідкопаливних систем (Hwasong-5/6), твердопаливна схема дозволяє тримати ракету в постійній бойовій готовності, скорочує час підготовки до пуску до кількох хвилин і підвищує мобільність. Двигун має більший діаметр (близько 1,1 м у хвостовій частині) порівняно з російським «Іскандером», що компенсує дещо нижчу енергетику палива і забезпечує потрібну дальність.
Квазібалістична траєкторія з низьким апогеєм (зазвичай 40–60 км) і можливістю «підйому» на кінцевій ділянці — ключова особливість. Ракета летить нижче класичних балістичних траєкторій, використовує аеродинамічні поверхні для маневрування і змінює кут атаки, щоб ускладнити прогнозування точки падіння системами ПРО.
Технічні параметри: що відомо з відкритих даних і уламків
Точні заводські характеристики залишаються закритими, але аналіз уламків в Україні та дані випробувань дозволяють скласти узгоджену картину. Базова версія має довжину від 7,5 до 8,7–9,8 м залежно від модифікації, діаметр корпусу звужується від 1,1 м у хвостовій частині до близько 0,9–0,95 м спереду. Стартова маса — орієнтовно 3415 кг.
Бойова частина стандартно оцінюється у 500 кг. Можливі варіанти: унітарна фугасна, касетна або ядерна. Існують версії зі збільшеною масою БЧ (до 1000–1500 кг і навіть 2,5 т у більших модифікаціях), при цьому дальність пропорційно зменшується. Система наведення — інерціальна з можливим корегуванням за супутниковими сигналами. Кругове імовірне відхилення (КІВ) за початковими оцінками становило 100–200 м.
За моїм досвідом аналізу відкритих матеріалів протягом останніх двох років, саме геометрія двигуна діаметром 1,1 м стала вирішальною ознакою для ідентифікації уламків українськими експертами. Такий розмір не зустрічається в інших відомих системах світу.
| Параметр | Базова КН-23 | Збільшена модифікація (Hwasong-11C) | Російський 9М723 («Іскандер-М») |
|---|---|---|---|
| Довжина | 7,5–8,7 м | більша | ≈7,3 м |
| Діаметр | 1,1 / 0,9–0,95 м | збільшений | ≈0,92 м |
| Маса | ≈3415 кг | до 8700 кг | ≈3800–4600 кг |
| БЧ | 500 кг (до 1500 кг) | до 2500 кг | 480–700 кг |
| Дальність | 450–690/900 км | ≈600 км | до 500 км |
| КІВ (початкове) | 100–200 м | — | 5–30/70 м |
Дані узагальнені за матеріалами CSIS Missile Threat та аналізом українського Міноборони.
Чому КН-23 не є простою копією «Іскандера»
Зовнішня схожість із 9М723 очевидна: пропорції, наявність аеродинамічних рулів, квазібалістична схема польоту. Проте детальний розбір уламків показав суттєві відмінності. Двигун КН-23 довший і більший у діаметрі приблизно в 1,5 раза. Якість окремих з’єднань відповідає технологіям 50-річної давнини. Кабельні канали розташовані інакше, а об’єм під бойову частину більший.
Українські військові інженери дійшли висновку, що ракета розроблена з використанням окремих російських напрацювань раннього періоду, але не є ліцензійною копією і не виготовляється за російською документацією. Це власна північнокорейська конструкція, оптимізована під наявні виробничі можливості і доступне паливо.
Бойове застосування проти України та еволюція точності
Перші підтверджені пуски російськими силами зафіксовані наприкінці грудня 2023 — на початку січня 2024 років (Запоріжжя, Харків). На початковому етапі багато ракет відхилялися на кілометри, частина руйнувалася в повітрі. Точність оцінювалася на рівні 1–3 км і навіть гірше.
Протягом 2024–2025 років відбулася суттєва модернізація. За оцінками українських джерел, до квітня 2026 року похибка в окремих випадках зменшилася до кількох метрів. Це стало можливим завдяки аналізу телеметрії бойових пусків, удосконаленню інерціальних блоків і, ймовірно, інтеграції більш якісних супутникових приймачів. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли дві ракети, випущені з інтервалом у хвилини, лягли з розкидом 3,5 км — одна влучила в житловий будинок, друга — у поле. Це демонструє, що навіть після модернізації реальна точність залишається залежною від конкретної партії і умов застосування.
Станом на середину 2026 року північнокорейські ракети продовжують надходити до Росії. Розширення виробництва на заводі в Хамхин (нові корпуси, частина з яких маскується під землею) дозволяє підтримувати як власні запаси КНДР, так і експорт.
Варіанти сімейства Hwasong-11 і можливості бойових частин
Крім базової Hwasong-11A (КН-23), існують:
- Hwasong-11C (більша, з БЧ до 2,5 т, дальність близько 600 км);
- Hwasong-11D (компактніша, зменшена дальність);
- Hwasong-11S (версія для підводного старту);
- варіанти з касетними і осколково-фугасними бойовими частинами, випробувані у 2024–2026 роках.
Касетні бойові частини здатні покривати площу в кілька гектарів. Ядерна здатність офіційно не підтверджена, але технічно можлива з урахуванням маси БЧ і політики КНДР.
Поширені помилки в оцінках можливостей КН-23
- Вважати її точною копією «Іскандера». Зовнішня схожість не означає ідентичність внутрішніх систем і якості виготовлення. Реальна бойова ефективність на початковому етапі була помітно нижчою.
- Оцінювати дальність лише за максимальними тестовими пусками. 690–900 км досягаються при зменшеній БЧ або особливих траєкторіях. Зі стандартною 500-кг частиною практична дальність ближча до 450–600 км.
- Ігнорувати вплив модернізації 2024–2026 років. Початкові низькі показники точності вже не відображають поточний стан окремих партій.
- Переоцінювати захист від ППО. Маневрування ускладнює перехоплення, але не робить ракету невразливою, особливо при масованому застосуванні сучасних комплексів.
Що варто знати різним категоріям читачів
Для початківців достатньо розуміти: це мобільна твердопаливна ракета з дальністю, що покриває значну частину території сусідніх країн, здатною нести як звичайну, так і потенційно ядерну бойову частину. Час реакції системи — хвилини.
Для фахівців і аналітиків критичними є дані про еволюцію точності, унікальну геометрію двигуна 1,1 м, розширення виробничих потужностей у 2025–2026 роках і факт зворотного трансферу технологій від Росії до КНДР за результатами бойового застосування.
Питання, які найчастіше виникають
Наскільки КН-23 небезпечніша за старіші північнокорейські ракети?
Значно. Тверде паливо, мобільність, маневрування і більша точність роблять її набагато важчою для перехоплення і швидшою в застосуванні.
Чи можна вважати її гіперзвуковою?
Ні. Швидкість на кінцевій ділянці висока (кілька чисел Маха), але це класична квазібалістична ракета, а не гіперзвуковий планер.
Скільки таких ракет може бути у Росії?
За відкритими оцінками українських джерел, з кінця 2023 до середини 2025 року передано понад сотню одиниць КН-23/КН-24. Поставки продовжуються.
Чи впливає застосування в Україні на загрозу для Південної Кореї та Японії?
Так. Бойовий досвід і модернізація підвищують бойові можливості ракет, які залишаються на озброєнні КНДР.
КН-23 ракета залишається живою системою, яка продовжує розвиватися. Її поява на полі бою в Європі стала унікальним випадком, коли північнокорейська техніка проходить масштабне бойове тестування, а отримані дані повертаються до виробника. Саме ця динаміка визначає її місце в сучасних оцінках ракетних загроз.
