14 03 2018
Категорія: Офіційно (Пресс-релізи)

ЩО МАЄ ЗНАТИ ПРАЦІВНИК


Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються законодавством про працю.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ), трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

 

Стаття 23. Строки трудового договору (КЗпПУ).

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк (за погодженням сторін);

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Письмова форма є обов'язковою:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 КЗпПУ);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством.

Ви, як працівник, не можете бути допущеним до роботи:

1)                  без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування (ст. 27- не може перевищувати трьох місяців) з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

осіб, обраних на посаду;

переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

вагітних жінок;

одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

осіб на тимчасові та сезонні роботи;

внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Які права може вимагати працівник від свого роботодавця?

Стаття 50. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Стаття 67. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень …

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Стаття 59.  тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Стаття 72. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпПУ робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

Стаття 108. Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

 

Які соціальні гарантії працюючій особі гарантовані державою?

 

Стаття 95. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах:

у місячному розмірі з 1 січня 2018 року – 3723 гривні;

у погодинному розмірі з 1 січня 2018 року – 22,41 гривні.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Стаття 115. Строки виплати заробітної плати. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. … . Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. .....якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця (п. 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпустки від 24.06.1970 р. № 132, ратифікованої Законом України від 29.05.2001 року № 2481-III.).

Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 1. Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що Індексація - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

 

Якою тривалістю має бути відпустка в працюючої особи?

Стаття 6. Закону України «Про відпустки» передбачено що, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Стаття 24. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Що може вплинути на майбутній розмір при призначенні пенсії?

Статтею 8 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” (Закон) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей.

В статті 14 Закону зазначено, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Слід звернути увагу, що страховий стаж вимірюється в місяцях, тобто, обраховується пропорційно сплаченим внескам. Працюєте на 0,75 ставки (і вона дорівнює 0,75 від мінімальної заробітної плати) – отримайте 9 місяців страхового стажу замість 12.

Якщо роботодавець захопився економією на єдиному соціальному внеску (ЄСВ), або взагалі не платить його, у підсумку працівнику може не вистачити страхового стажу навіть на мінімальну пенсію за віком.

Тільки легальне працевлаштування забезпечить необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.